Мировий

Мирови́й, -а́, -е́. Мировой. Вже що піп ізв’язав, того ніхто не розв’яже, хиба мировий розлуку дасть. Г. Барв. 498.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МИРОВИ́Й, а, е.

1. Пов'язаний із полюбовним розв'язанням суперечки; // у знач. ім. мирова, вої, жін., розм. Полюбовне вирішення суперечки. І мировую тут зробили [латинці] На тиждень, два або і три (Іван Котляревський, I, 1952, 271); Потім погомоніли [селяни] ще, закурили на мирову та й розійшлися (Андрій Головко, II, 1957, 231).

▲ Зводити (звести) на мирову — мирити кого-небудь. Чіпка на мирову зводе, частує (Панас Мирний, II, 1954, 290); Іти (піти) на мирову — прагнути вирішити справу полюбовно; іти на примирення. — Тепер ще, бачу, на мирову ідуть [повстанці] (Іван Франко, VIII, 1952, 299); Він де в чому вже розібрався і з властивою йому поспішністю заявив, що Куцевич взагалі порядна людина і Максим повинен з ним піти на мирову (Натан Рибак, Час, 1960, 747); Пити (випити, запити і т. ін.) мирову — випивати за примирення. — Бий, кажу! — кричить перший [супротивник] та хвітьдругого по пиці... Той — здачі.. Насилу розборонили люди, та й ведуть знову в шинок «мирову пити» (Панас Мирний, II, 1954, 195); Скоро вони помирились, але на весілля так і не пішли — вдома випили мирову (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 372); Устим приніс четверть самогону, запив мирову і наказав усім парубкам Оксена не зобижати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 22).

2. У царській Росії та деяких буржуазних державах — пов'язаний з органами, які розглядають дрібні кримінальні й цивільні справи. [Храпко:] А ще, може, й на мировий з'їзд прийдеться апеляцію подавати (Панас Мирний, V, 1955, 125); Робітники нахвалялись на п. Юзефовича мировим судом (Володимир Самійленко, II, 1958, 357); // у знач. ім. мировий, вого, чол. Те саме, що Мировий суддя. [Харитон:] А я оце думаю кинутись до мирового (Марко Кропивницький, II, 1958, 46); — І мировий, кажуть, пан, і він за панами тягне, на панську руч (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 462).

▲ Мировий посередник — після селянської реформи 1861 р. в Росії — урядовий чиновник, що залагоджував конфлікти між селянами та поміщиками. Пан поїхав до міста і пожалівся, ніби Джеря бунтує громаду. Мировий посередник потяг руку за паном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); [Лисенко:] Наслухався горя цього, коли був мировим посередником! Я зараз напишу вам скаргу до окружного суду (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 281);

▲Мировий суддя — суддя, що розглядав дрібні кримінальні й цивільні справи. — Се було ще з того разу, Як я з царського указу Мировим суддею став (Іван Франко, XII, 1953, 8).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 714.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Мирови́й, -а́, -е́ Мировой. Вже що піп ізв'язав, того ніхто не розв'яже, — хиба мировий розлуку дасть. Г. Барв. 498.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

мировий -а́, -е́. 1) Пов'язаний із полюбовним розв'язанням суперечки. || у знач. ім. мирова́, -во́ї, ж., розм. Полюбовне вирішення суперечки. Зводити на мирову. Іти на мирову. 2) У царській Росії та деяких інших державах – пов'язаний з органами, які розглядають дрібні кримінальні й цивільні справи. || у знач. ім. мирови́й, -во́го, ч. Те саме, що Мирови́й суддя́.

Мирови́й суд — нижча ланка судової системи у ряді держав, яка розглядає у спрощеній процедурі дрібні цивільні та кримінальні справи.

Мирови́й суддя́ — нижча посадова особа судової системи, що зазвичай призначається центральними органами державної влади і одноособово розглядає справи у мировому суді.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Мировий суддя (фр. justice de paix, англ. justice of the peace) — особа, яка має повноваження розглядати справи в мирових судах. Це місцеві судові органи нижчої ланки, які мають обмежену юрисдикцію та розглядають малозначимі справи за спрощеною процедурою чи кримінальні справи у першій інстанції та здійснюють попередній розгляд справ у злочинах, що переслідуються за обвинувальним актом.

                                                            Походження та приклади 

Велика Британія

Родоначальницею мирового суду вважають Англію. Його походження відносять до королівської прокламації 1195 року, за якою у підмогу шерифам стали призначатися наділені адміністративними та поліцейськими функціями «лицарі миру». З відмиранням посади шерифа у XIV ст. «стражі миру», як їх тоді стали називати, набули й судових повноважень. Термін «мирові судді» став офіційним після 1361, коли створено посаду мирового судді у її сучасному значенні. Мирових суддів призначали з-поміж шанованих і законослухняних місцевих жителів, часто, за традицією, без юридичної освіти. Посада мирового судді в Англії почесна, а отже, неоплачувана. Характерною особливістю англійського мирового суду було і залишається поєднання функцій адміністративних (видача наказів про арешт і виклик до суду, проведення попереднього розгляду про злочин, що переслідується на підставі обвинувального акту) і судових у формі сумарної юрисдикції (розгляд справ без присяжних).

Російська імперія

У Російській імперії мирові суди створені відповідно до судової реформи 1864 року. Розглядали дрібні злочини, за які передбачалося тюремне ув'язнення до одного року, та цивільні справ з ціною позову до 500 рублів. Суддів обирали терміном на три роки повітові земські збори або міські думи з-поміж осіб, що мали майновий та освітній цензи. Інститут мирових судів отримав довіру громадян і зберігся дотепер під назвою «магістратський суд» (magistrates' court) в правових системах Англії, Вельсу та Північної Ірландії та під назвою «суд мирових суддів» (justice of the peace court) у правовій системі Шотландії.