Милитися

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Милитися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Мылиться, намыливаться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479. 2) Ошибаться. В тім собі милиш. КС. 1882. X. 23.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МИ́ЛИТИСЯ, милюся, милишся, недок.

1. Натиратися милом; намилюватися. Не милься, бо бриться не будеш! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 170).

2. Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). — Вночі потайки мило варить [коновал]: думає, що не знаємо. — Не милиться його мило, — роздягаючись, жартома кинула Вутанька (Олесь Гончар, II, 1959, 158);

// Розчиняти в собі мило. Вода, в якій є розчинений двовуглекислий кальцій, називається твердою. Вона погано милиться (Таємниці вапна, 1957, 21).

3. Пас. до милити.

Ілюстрації

Милитися.jpg Милитися1.jpg Милитися2.jpg

Медіа