Мерхнути

Ме́рхнути и ме́рхти, -хну, -неш, м. = Меркти. Зорі мерхнуть. МВ. II. 44.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Поступово втрачати яскравість; блякнути (у 2 знач.), тьмяніти, згасати. Іде вона вже вночі, вже зорі поперед нею мерхнуть (Марко Вовчок, I, 1955, 266); Сонце зайшло. Фарби неба вгорі мерхли, ніби квіти, яких торкнувся мороз (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 317); Туман, туман... Доба гіркої скрути. Не мерхнуть ліхтарі, і плине тужний спів (Леонід Первомайський, I, 1958, 75);

// Поступово втрачати блиск (про очі). Ясні очі мерхли під натовпом важких думок (Панас Мирний, III, 1954, 313).

2. Втрачати значення, важливість; слабшати. Гірко йому було у ті часи. Віра в добро людське мерхла, падала у його (Панас Мирний, IV, 1955, 170); Ще цілий рік життя і смерть розкривались перед ним у битвах, перед якими мерхли всі битви, на які будь-коли спроможна була людина (Олександр Довженко, I, 1958, 392).

Ілюстрації