Межень

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Межень, -жня, м. Люде казали, що сей год на гречки добрий межень буде, на проси не так, а на гречки добрий.

Ме́жень и ме́жінь, -ні, ж. Средина лѣта, лѣто. Добич (у рибалок): весняна до Тройці, межена до Покрови, просол до заговін, або до Миколая... Настояща добич то межінь. Сказано літо: на все хороше: чи хліб упорать, чи в рибальстві зарибалить. Азовск. побереж. Залюбовск. Въ Хорольск. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

МЕ́ЖЕНЬ, МЕЖІ́НЬ, межені, жін.

1. Низький рівень води в річці, озері (переважно влітку). Літом настає пора межені: води стає мало, рівень рік дуже знижується і з'являються мілини (Фізична географія, 7, 1957, 108); Зимова межень.

2. діал. Середина літа, час, коли річки мають низький рівень води. Настояща добич [у рибалок] — то межінь. Сказано — літо: на все хороше (Словник Грінченка). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 667.

Ілюстрації

Sula River in Ukraine20112017.jpg Moloma20112017.jpg Vyatka River20112017.JPG

Медіа

.


Іншими мовами

Межень - англ. "Low water"


Межень - франц. "étiage", "basses eaux"


Межень - іспан. "estiaje"

Див. також

Ме́жень — період (не менше 10 днів) внутрішньорічного циклу, протягом якого в річці спостерігаються найменші рівні й витрати води. Річки живляться в цей час переважно ґрунтовими водами.

В помірних та високих широтах для річок найхарактерніші літньо-осіння та зимова межені. Перша відбувається від закінчення весняного водопілля, спричиненого переважно таненням снігу, або закінчення літніх дощових паводків, до осінніх паводків, а при їх відсутності до зимового льодоставу. Зимова межень починається від початку льодоставу до весняного весняного водопілля. Залежно від конкретних погодно-кліматичних умов, найнижчі рівні води можуть також спостерігатись восени та весною. Для більшості річок України характерна одна осінньо-зимова межень (з найнижчими рівнями в середині зими), що час від часу переривається паводками.

Джерела та література

1.Словник української мови


2.Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К. : «Українська радянська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989.


Зовнішні посилання