Мандрівний
Мандрівний, -а, -е. Странствующій; захожій.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МАНДРІ́ВНИ́Й, івна, івне.
1. Який мандрує. Звідусіль чути було постріли, — це якась мандрівна офіцерська дружина вирішила підтримати Тимчасовий уряд (Юрій Яновський, II, 1954, 111); Я возив хліб і сіль І людей мандрівних (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 9); І знай, що знов прилинуть восени Мандрівні зграї, знову розколишуть Повітря дзвоном, свистом, щебетанням (Максим Рильський, I, 1956, 78); // Який постійно мандрує; бродячий. Дванадцять плащів, перетиканих пурпуром тирським, Дар королеви Альтеї мандрівним співцям злотоустим (Іван Франко, XIII, 1954, 316); Мандрівний музика, він об'їздив майже всю країну, зустрічав багатьох людей (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 47); До містечка заїхав мандрівний театр ліліпутів (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 56); // Кочовий. Він [прокурор] зробив розгорнений екскурс у давнину, в жахливу історію крадіжок дітей всілякими мандрівними племенами (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 324).
▲ Мандрівні вогні — те саме, що Блукаючі вогні (див. блукаючий); Мандрівні зорі — зорі, що рухаються не по сталій орбіті.
2. Заповнений мандрами. Змалку почалося мандрівне життя маленьких княжичів Данилка і Василька (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 85); Промайнули Юнацькі весни мандрівні (Платон Воронько, Славен мир, 1950, 117).
Викисловарь
действ. прич. наст. вр. от странствовать.
адъектив. постоянно переходящий, переезжающий и т. п. из одного места в другое; кочующий
Cambridge dictionary
Wander - verb (WALK) to walk around slowly in a relaxed way or without any clear purpose or direction:
We spent the morning wandering around the old part of the city.
She was found several hours later, wandering the streets, lost.
He was here a minute ago but he's wandered off somewhere.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Словник синонімів
БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя - пов’язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Йрозм.,ЦИГА́НСЬКИЙжарт.,БІВУА́ЧНИЙ[БІВА́ЧНИЙ]рідше,БУРЛА́ЦЬКИЙзаст., розм.Пробийголови та пропийдуші, звиклі до крові, до бездомного розбійницького життя! (О. Гончар); Промайнули Юнацькі весни мандрівні (П. Воронько); В тім протязі часу бували довші перерви, та всі листи від 1877 до 1881 р. пропали в тривожних роках мого кочового життя (І. Франко); Поки що ніяких сутичок з ворогом не було, і козакам набридло одноманітне бівуачне життя (С. Добровольський); - Мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (І. Нечуй-Левицький).
