Мадзур

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Мадзур, -ра, м. 1) Прозваніе малороссовъ, исповѣдующихъ католическую вѣру. Подольск. г. О. 1861. X. Свид. 44. 2) Большая крыса, пасюкъ, Mus decumanus. Подольск. г. О. 1861. X. Свид. 44. Вх. Пч. II. 6.

Сучасні словники

Пацюк (Rattus) — рід ссавців родини мишових (Muridae) ряду мишоподібні (Muriformes) надряду гризуни (Rodentia). Нерідко пацюків називають щурами. Але це не є точним з погляду сучасної української зоології, адже назва «щур» стосується іншого роду гризунів — Arvicola[1][2].

Слово пацюк первісно означало «порося». Припускають, що пізніше назва була перенесена на гризунів: у зв'язку з тим, що жирний пацюк схожий на порося[3].

Фізичні характеристики

Завдовжки 8—30 см, хвіст приблизно такої ж довжини, маса тіла зазвичай не перевищує 500 грам.

Пацюки мають коричневе, сіре або чорне хутро, що вкриває їх тіла, за винятком вух, хвоста і ніг. Їх слух чудовий, очі пристосовані для нічного способу життя.

Пацюки не мають потових залоз, а тому тепло передається переважно голими ділянками, такими як хвіст і вуха. Залежно від виду, самиці мають від двох до шести пар сосків. Зубна формула: I 1/1, C 0/0, P 0/0, M 3/3 = 16 зубів. Найбільш великими зубами є постійно зростаючі різці. Пацюки постійно повинні гризти, щоб тримати різці в межах певної довжини. Зуби, у поєднанні з потужними м'язами щелеп, дають змогу їм жувати майже все, навіть на бетоні й свинцевих трубах були знайдені відмітини їх зубів.

Види

За останнім зведенням «Ссавці світу» (2005 рік) у складі роду визнають 66 видів. Більшість з них поширені в Південно-Східній Азії, Новій Гвінеї, Австралії, багатьох тихоокеанських островах. Трапляються переважно в лісах тропіків і субтропіків. Два види отримали всесвітнє поширення, в місцях проживання людини, вони живуть, зокрема, і в Україні:

пацюк чорний (Rattus rattus) пацюк сірий (Rattus norvegicus). Вважають, що обидва види в Україні є інвазійними: пацюк чорний з'явився в античні часи (найдавніша знахідка в Україні — в Ольвії) у час розвитку морської торгівлі; пацюк сірий, або мандрівний, — у період між 1750 та 1850 роками. Поява пацюка сірого спровокувала скорочення ареалу і різкий спад чисельності пацюка чорного. На сьогодні пацюк чорний є одним із найпоширеніших видів світової фауни (на рівні з людиною і хатньою мишею). Часто це осередки заразних хвороб (наприклад, чуми, лептоспірозу).

У наукових дослідженнях часто використовують лабораторних пацюків (як правило, альбіносів). Часто лабораторних пацюків утримують як свійських тварин.

Пацюк малий (Rattus exulans) — третій за поширенням вид пацюків.

Цікаві факти

Колись існувала думка, що пацюки залишають корабель, який тоне, начебто маючи містичну силу передбачати катастрофу. Це не так. Пацюки живуть у глибоких і низьких тайниках судна. Таким чином, пацюкам першим стає відомо про воду, що надходить у корабель. Гризуни залишають затоплені місця, безперервними пронизливими криками тривоги попереджаючи інших пацюків. Тому вигляд орди пацюків, що снує по верхніх палубах корабля не має нічого спільного з екстрасенсорикою, але з розумінням того, що відбувається в цей момент[4]. У деяких регіонах України «пацюком» називають порося (пор. «паця»). Також переносно та зневажливо «пацюком» називають іноді товсту людину[5]. У пацюків, як і у людей, є певні ділянки тіла, що реагують на лоскіт. У відповідь на неї пацюки видають ультразвукові сміхоподібні вокалізації. Аналізуючи записи цих вокалізаций і роботу мозку пацюків за допомогою імплантованих в нього електродів, вчені визначили, які нейрони пов'язані з реакцією на лоскіт і сміх — вони виявилися розташовані в соматосенсорній корі[6] Розмовне слово «пацан» («хлопчак») вважають спорідненим з «пацюк» (як у значенні «щур», так і в значенні «порося»). У російській це слово може бути запозиченням з української[3].

Ілюстрації

Пацюк1.jpg Пацюк2.jpg Пацюк3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

1] Загороднюк І., Харчук С. Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи // Науковий вісник НУБіП України. Серія: лісівництво та декоративне садівництво. — 2011. — Вип. 164, частина 3. — C. 124—135.

Загороднюк І., Покиньчереда В., Киселюк О., Довганич Я. Теріофауна Карпатського біосферного заповідника / За ред. І. Ємельянова. — Київ: Інститут зоології НАНУ, 1997. — 60 с. — (Вестник зоологии. Додаток 5). Розділ — Ряд Зайцеподібні (Leporiformes)
Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
Philip Seff, Nancy R. Seff. Our fascinating earth. — Contemporary Books, 1990. — 291 с. — ISBN 0809241854. (англ.)
Пацюк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — Том 6, 1975. — Стор. 102.
spetsialistyi_vyiyasnili_chto_kryisyi_smeyutsya_ot_schekotki_1877 Людмила Вербицкая. Специалисты выяснили, что крысы смеются от щекотки 2015. (рос.)