Лієчка

Лієчка, -ки, ж. Ум. отъ лійка. 1

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)

ЛІ́ЄЧКА, и, ж. (1. Конус з трубкою, яким користуються для переливання рідини в посуд з вузькою шийкою або для фільтрування; // Такий же конус з трубкою, що застосовується для засипання в що-небудь сипучих речовин.) Іменник, жіночий рід.

Публічний електронний словник української мови

ЛІ́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до лі́йка1 1, 2. Дівчата у фартухах щось заклопотано мудрують над різними скляними лієчками і колбами (Гур., Через намети, 1961, 64); Іде заєць на город, Набрав води повен рот, Він капусту поливає, В нього лієчки немає (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Публічний електронний словник української мови

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}