Лійці
Лійці, -ців, м. мн. Возжи. Правоб. Левч. 13.
Зміст
Сучасні словники
Частина упряжі, що складається з довгих ременів або мотузок і служить для того, щоб керувати конем. Лійці скріплені поперечними ременями, що йдуть через спину.
ЛІ́ЙЦІ «віжки» через посередництво польської мови запозичено з німецької; нвн. Léitseil (свн. leitseil, снн. leide-sēi) «тс.» складається з основ дієслова leiten «вести, керувати» і іменника Seil «канат, вірьовка» (свн. seil), спорідненого з снн. днн. дфриз. sēl, гол. zeel, дангл. sāl, англ. sole, дісл. seil «тс.»; р. [лейцы, бр. ле́йцы, п. lejc, мн. lejce, [lec, leca, lic, lica, lyc, lei̯cka, lecka, liска], ст. lec, lijec, ч. [lácaly, lácary], слц. liace, [ladze, lece], полаб. lai̯ćar;
ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ
- лі́ци
- лі́цка «тс.»
ЕТИМОЛОГІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ
Слово Мова
- sole англійська
- ле́йцы білоруська
- zeel голландська
- sāl давньоанглійська
- seil «тс.» давньоісландська
- sēl давньонижньонімецька
- sēl давньофризька
- Léitseil «тс.» (свн. leitseil, снн. leide-sēi) нововерхньонімецька
- leiten «вести, керувати» нововерхньонімецька
- Seil «канат, вірьовка» (свн. seil) нововерхньонімецька
- lai̯ćar полабська
- lejc польська
- lejce польська
- lec польська
- leca польська
- lic польська
- lica польська
- lyc польська
- lei̯cka польська
- lecka польська
- liска польська
- lec (ст.) польська
- lijec (ст.) польська
- лейцы російська
- seil середньоверхньнімецька
- leitseil середньоверхньнімецька
- seil середньоверхньнімецька
- leitseil середньоверхньнімецька
- seil середньоверхньнімецька
- sēl середньонижньонімецька
- leide-sēi середньонижньонімецька
- liace словацька
- ladze словацька
- lece словацька
- lácaly чеська
- lácary чеська
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 368.
