Лігво

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Лігво, -ва, с. 1) Логовище, логово. Знай свиня своє лігво. Ном. № 13463. 2) Постель. Побрався я до свого лігва. Мир. ХРВ. 187.

Сучасні словники

Фразеологічний словник української мови

  • ЛІГВО

(місцеперебування тварин) лігвище, (для плазунів) кубло, (для ведмедя) барліг, барлога.

  • лі́гво

іменник середнього роду.

  • ЛІГВО

р. кубло; (вовче) вовківня, (ведмеже) барліг, баруля, г. ґавра; лігвище, леговище.

  • ЛІГВО

см. лігвище

Академічний тлумачний словник української мови

ЛІГВО, а, сер. Заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина. Збудував він недалеко від змієвого лігва собі кузню та й задумав, як би звести того змія з світу (Українські народні казки, легенди.., 1957, 225); Не можна, ясна річ, залишати в спокої вовчі лігва і самих вовків, цих ворогів нашого господарства... (Остап Вишня, II, 1956, 275); * У порівняннях. Хатки стояли, заховавшись, як гриби, біля кореня вікового кедра, як лігва хижих звірів (Олесь Донченко, II, 1956, 25); // перен., розм. Вбоге житло або постеля людини. Хутко помостила [Одарка] подушку до стіни, а піл заслала рядниною. Стара не перелізла — перекотилася на те лігво (Панас Мирний, III, 1954, 131); * Образно. Шевченко написав свій грізний «Сон», несучи розплату російському самодержавству, .. в Петербурзі, в самому лігві царської оприччини (Літературна газета, 10.III 1961, 4). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 508.

Ілюстрації

258431.jpg DSC00908 fhdr.jpg Index.jpg

Медіа