Ляшиха

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ляши́ха, -хи, ж. ' - жінка, що належала до польської шляхти.
Козаки та українські міщани 16-17 ст. вживали це слово як зневажливе позначення жінок, що належали до шляхти Речі Посполитої, чи були жінками чоловіків, що належали до шляхти Речі Посполитої, без зв'язку з етнічною приналежністю.

Козак ляха доганяє, списом пробиває, а ляшиха козаченька сильно проклинає. Грин. III. 591. 
Ляшиху в селі вважали розумною жінкою…У душі Ляшихи не було ні тієї любові, яка запалює на подвиг, ні того холодного розрахунку,який штовхає на зраду. Ляшиха прибігла, коли гуртоправ накинув крючок ключки, на кільце в бугаєвих ніздрях.
(Анатолій Федь "Над рiдною хатою гойдався шулiка")

Походження

Слово "ляшиха" пішло від терміну "ляхи", що спочатку означало назву слов'янського племені, згадувана у Повісті врем'яних літ[1]. Згідно з тлумаченням автора, предки ляхів спершу жили на Дунаї (ймовірно території Паннонії), але через нашестя волохів змушені були переселитись на Північ та осісти в басейні Вісли. Там плем'я ляхів розділилось на чотири племені: полян ляських (поляків), лютичів, мазовшан та поморян.
Пізніше набуло ще одного значення - позначення населення, що належало до польської шляхти. Внаслідок складних польсько-українських відносин протягом довгого періоду історії назва набула негативного забарвлення і зараз її не вживають в офіційній українській лексиці. Тим не менше, в деяких народів слово ляхи не має емоційного забарвлення і є назвою для поляків, чи Польщі.


Ілюстрації

Медіа