Ляшеня
Ляшеня́, -ня́ти, с. Ребенокъ полякъ. Поля́ки (пол. Polacy) — західнослов'янський народ, основне населення Польщі (94,83 %)[1].
За межами Польщі живуть в Білорусі, Литві, Україні, Російській Федерації, Казахстані, Латвії, США, Німеччині, Франції , Канаді, Великій Британії, Бразилії, Аргентині, Чехії і Словаччині , Бельгії і в інших країнах. Загальна чисельність понад 53 млн осіб.
Зміст
Відмінювання
відм. однина множина Н. поля́к поля́ки Р. поля́ка поля́ків Д. поля́кові поля́ку поля́кам З. поля́ка поля́ків О. поля́ком поля́ками М. поля́кові поля́ку поля́ках К. поля́че поля́ки
Ілюстрації
|
|
Походження слова
Як оповідає легенда, Ляхом був один з братів засновників трьох слов'янських держав (див. Рус, Лях і Чех). «Колись жили три брати: Лях, Чех і Рус. Одного дня вони вирушили в дорогу щоб віднайти землі своїх майбутніх держав. Одне місце сподобалося Ляху. Він і поселився на тому місці, на якому пізніше з'явиться місто Краків. Чех же поїхав далі на південь, і заснував Прагу, а Рус — на схід, де пізніше з'явився Київ»".
Середньовічний чеський хроніст вже ототожнює ляхів лише з поляками та пояснює це слово певними рисами характеру: «Lechi autem dicti fuerunt Polonii eo, quod magis deceptionibus et calliditate in bellis utebantur, quam ciribus (Поляки називаються ляхами через те що воюють підступом та обманом, а не силою)»
За Фасмером, слово ляхи походить від давньоруського ляси (знахідн. відм. ляхы), що часто трапляєтся у Повісті временних літ. Йому відповідають польське lach, давньопольське *lęch «поляк», представлене у литовському lénkas «поляк»; *lęch є зменшувальною формою на -ch, на зразок brach, swach, Stach (від Stanisɫaw). Повна форма етноніма була *lęděninъ від lędo (ляда́) «мешканці пустки», що підтверджує давньоруська форма лядьскыи «польський»: лядьская земля «Польща», українським дієсловом лядува́ти «дотримуватися польського мислення». Від історичного етноніма ляхи виникли назви Польщі у деяких мовах: перською — Ляхестан, турецькою — Лехістан, вірменською — Лехастан, угорською — Lengyelország, литовською — Lenkija.
В польській історіографії з 20-х років XX століття набула поширення гіпотеза про походження етноніму «ляхи» від згаданого візантійським імператором Костянтином Багрянородним племені лендзян.
Вжиток слова
Внаслідок складних польсько-українських відносин протягом довгого періоду історії назва набула негативного забарвлення і зараз її не вживають в офіційній українській лексиці. Тим не менше, в деяких народів слово ляхи не має емоційного забарвлення і є назвою для поляків, чи Польщі.
Мова
Говорять польською мовою слов'янської групи індоєвропейської сім'ї. Писемність на основі латинського алфавіту.
Діалекти:
- малопольский (пол. małopolski, південна Польща — Краків)
- кашубський (пол. kaszubski, Помор'я Гданське и схід Помор'я Західного])
- сілезький пол. śląski, (південний захід Польщі — Катовіце)
- польсько-словацький (пол. góralski)
- мазовецький (пол. mazowiecki, північна Польща — Варшава)
- великопольський (пол. wielkopolski, західна Польща).
Також існує два регіональні варіанти польської літературної мови: варшавський і краківсько-познанський.
Релігія
Основна релігія християнство. Віруючі — в основному римо-католики, є протестанти.
До Римо-католицької церкви належать близько 80-90 % віруючих поляків. Існує багато релігійних гілок і сект. Частина східних поляків православні.
По мірі можливості поляки стараються ходити до костьолу, відмічати всі католицькі свята та дотримуватись посту.
Головні релігійні свята: Пасха, Різдво і День Всіх Святих.
Крім того поляки святкують: День всіх святих (1 листопада), Попільна середа (відраховується від Пасхи), Великий тиждень (відраховується від Пасхи), Вознесіння, Тіла Господнього, Божої Матері Королеви Польщі (3 березня), Божої матері (15 серпня)
Джерела та література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
- Конча С. Лензаноні Констянтина Багрянородного у контексті проблеми ляхів-лендзян // Вісник Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. — 2007. — Вип. 11. — С. 4-7.
- Літопис Руський. — К. : Дніпро, 1989. — 591 с. — ISBN 5-308-00052-2.
- Gloger Z. Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903. (пол.)
- Małecki A. Lechici w świetle historycznej krytyki. — Lwów, 1897. (пол.)
- Parczewski M. Początki kształtowania się polsko-ruskiej rubieży etnicznej w Karpatach. — Kraków, 1991. (пол.)
- Witczak K. T. Z problematyki Słowiańszczyzny plemiennej. — Cz. 2: Lędzanie i Wierzbianie (Βερβίανοι) — dwa plemiona prapolskie na wschodnim pograniczu // Slavia Occidentalis. — T. 48/49, 1991/1992. — S. 249—260. (пол.)
