Люзний

Люзний, -а, -е. Свободный, вольный.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Додатково

Сучасні словники

-а, -е, зах. Вільний.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Ніким не гноблений, не поневолюваний; незалежний, самостійний. Він [Теокріт] казав «нема рабів божих», — єсть і повинні бути люди, вільні «тілом і духом» (Леся Українка, III, 1952, 728); Радянський Союз — це велика сім'я вільних і рівноправних народів (Максим Рильський, III, 1956, 15); Гордо встає Україна, вільна від краю до краю (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 16). ▲ Вільне місто — за середньовіччя — місто, що звільнилося від влади феодала й користувалося правами самостійної держави.

2. Який перебуває на волі, позбувшись пут, ув'язнення і т. ін. Лис скрутився, А мужик розтяв лиш шнур. Чувшись вільним, лис за курку Та й махнув, куди видать (Іван Франко, XIII, 1954, 269); // Який звільнився від певних обов'язків. Ось він мчиться додому — вільний, скінчивши гімназію (Панас Мирний, I, 1954, 344); Уже він все зробив і знову стояв вільний (Олесь Гончар, III, 1959, 28).

3. іст. Який позбувся кріпосної залежності, відпущений на волю; розкріпачений. З кріпаків середньовіччя вийшло вільне населення перших міст (Маніфест комуністичної партії, 1947, 15); // Який не був у рабській, кріпосній і т. ін. залежності. Розказує було мені [матуся], прядучи, казки, як наші батьки вільними козаками по Дніпрі жили (Марко Вовчок, I, 1955, 263); // у знач. ім. вільний, ного, чол., протилежне раб, кріпак. Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, — гнобитель і гноблений перебували у вічному антагонізмі один до одного (Маніфест комуністичної партії, 1947, 14); // у знач. ім. вільна, ної, жін. Документ, який свідчить про розкріпачення певної особи. — Знаєш, Мар'є, що? Дає тобі пан вільну та двісті карбованців... Мирися! (Панас Мирний, III, 1954, 168). ♦ Вільний козак — про людину, яка вважає себе ні від кого не залежною. Григорій майже з презирством дивиться на кожну дівчину. Він уважає себе вільним козаком (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 73).

4. Який не терпить обмежень, не піддається їм; свободолюбний. Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 334); Спека, що понад морем — як жандарма сон, — вона ж бо душить кожну вільну думку (Павло Тичина, II, 1947, 45).

5. Який нічим не обмежується, якому ніхто, ніщо не заважає. Нам з Катрею було життя вільне, бо батьку ніколи було нас стерегти (Марко Вовчок, I, 1955, 186); Тепер ми були одні, без сторонніх свідків, вільні й мали змогу спокійно обміркувати дальший план діяльності (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 97); // Якому ніщо не стоїть на перешкоді, якого ніщо не стримує. Лице обсмалив гарячий вільний вітровій (Юрій Смолич, I, 1958, 44); Те серце бентежне і чисте, як вільна гірська течія (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 20); // Який здійснюється легко, без труднощів. Вільне дихання.