Льос

Льос, -су, м. Жребій; судьба; удѣлъ, участь. Єдну шату Христову пошарпали, а о другій кидали льоси. Я в тому невинна, льос тому владає, заказує рідний отець і мати не дає. На що ж, невдачнице, на льос нарікати? Лучче сказать: нехороший, не можу кохати. Чуб. V. 172.

Сучасні словники

Словник української мови академічний тлумачний словник (1970—1980)

СУДЬБА́, и, жін.

1. розм. Те саме, що доля 1. Боролись ми не раз, не два з судьбою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 363); В твоїх руках тепер, народе, Твоя судьба, твій рівний шлях, Бо світоч гордої свободи Палає у твоїх руках (Максим Рильський, II, 1960, 297); * У порівняннях. Вона, Євгена, біля тину.. Стояла тихо, мов судьба (Михайло Стельмах, V, 1963, 62). ♦ Обійдений судьбою див. обійдений; Судьба завела (заведе) див. заводити 1.

2. заст. Обмова, пересуди. Се не судьба, а щира правда (Номис, 1864, № 6720).

Ілюстрація