Лукавий

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Лукавий, -а, -е. 1) Лукавый, коварный. Ном. № 2877. Бо ти не любиш злого серця, цураєшся людей лукавих. К. Псалт. 8. Як же тебе не проклинать, лукавая доле? Шевч. 413. 2) Лукавый, чортъ. Ні Богові свічка, ні лукавому дудка. Ном. № 6558. І ти, лукавий, чи ти водяний, чи ти вітровий? Чуб. І. 111.

Сучасний словник

ЛУКА́ВИЙ, а, е. 1. ==Ілюстрації==

16863.jpg Birdie07.jpg

. Хитрить лукавая Ютурна, Яким би побитом їй Турна Спасти од смертного ножа (Іван Котляревський, I, 1952, 286); Це був уже не той лукавий, дещо полохливий подоляк, який при наближенні месершмітів впивався зубами в землю і молив невідому силу: — Пронеси! (Олесь Гончар, III, 1959, 201); //  Власт. людині з такою вдачею. Очі наші стрічаються знову і знову, я в них читаю лукаву цікавість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 270); В народному характері.. особливо ваблять такі риси, як повна віддача душевних сил загальній справі, життєлюбство, веселий і лукавий гумор (Про багатство літератури, 1959, 232); //  Сповнений добродушних хитрощів; грайливий (про очі, погляд і т. ін.). Підморгнув [Чугайстир] до Івана лукавим оком і обізвався: — Може б, ти трошки пішов зо мною у танець? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 348); Побачили б ви тоді його променисті великі сірі очі з весело-лукавими чоловічками, його чарівну посмішку (Остап Вишня, II, 1956, 406); Боженко навіть не глянув на карту і відвернувся, почуваючи, що всі лукаві погляди звернені на нього (Олександр Довженко, I, 1958, 169); Тут [у віршах Рильського] .. дівоча лукава посмішка чарує (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 13). 2. Здатний на нещирість, брехню; єхидний. Лукавий чоловік в очі світить, а поза очі душу тягне (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 151); Росли брати, зростали, та не були друзями.. Щирий та щедрий Семен ніяк не міг погодитися з лукавим та заздрим на чуже добро Романком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103); — Нащо ви отцю Христофору думки відкриваєте? Він людина лукава, кар'єрист (Олександр Довженко, I, 1958, 423); //  Який таїть у собі нещирість, брехню, єхидність. Червоні кролячі очі видавали лукаву душу, єхидні заміри (Панас Мирний, III, 1954, 75); Там і папа, і пан, і барон, розливаючи фрази лукаві, капіталу розхитаний трон підпирають терором кривавим (Володимир Сосюра, I, 1957, 495); — Ох, у цього Жежері слова ласкаві, та думки лукаві (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 44). 3. Який має злі, ворожі наміри; підступний. Троянці в кріпості сидять, Забилися, мов миші в нору, Лукаву кішку як уздрять (Іван Котляревський, I, 1952, 230); Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві (Тарас Шевченко, II, 1963, 10); Підлий і лукавий ворог напав на нашу Батьківщину (Іван Багмут, Опов., 1959, 29); //  Який є результатом підступності. Мені господь пристанище, Заступником буде І воздасть їм [лукавим] за діла їх Кроваві, лукаві (Тарас Шевченко, I, 1951, 345). 4. заст. Грішний, нечестивий. [Маруся:] Я знемогла від гріха, лукаві помисли збивають мене з прямої стежки (Панас Мирний, V, 1955, 99); [Єпископ:] Лукавий рабе! Знаєш, які то видива тебе морочать? То навождення злого духа! (Леся Українка, II, 1951, 498); //  Уживається як лайливе слово. О боже наш милосердний! О царю поганий, Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? (Тарас Шевченко, I, 1963, 248); Вивіз мене, лукавий син, неначе на сміх людям (Нечуй-Левицький, II, 1956, 24); — Іди вже, іч, лукаве, — заметушилася Орися, підпихаючи телятко, яке раптом затялося і не хотіло переступати порога (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 508); //  у знач. ім. лукавий, вого, чол. Біс, диявол. Ні богові свічка, ні лукавому дудка (Номис, 1864, № 6558); [Марта:] Од лукавого хрест маю, а од лихого чоловіка чумацька люшня лежить у возі (Степан Васильченко, III, 1960, 109); — Я не знаю, що мелю, плутає лукавий (Володимир Сосюра, I, 1957, 369). ♦ Від лукавого — про те, що суперечить певним канонам, нормам і т. ін. — Не люблю, як ти з книжок почнеш верзти всячину. То вже від лукавого, оті книги (Борис Грінченко, II, 1963, 336); — Ну, що ж, коли продовжити ваш образ, то політика в нього, може, й від лукавого, але ж яка божа іскра сяє в багатьох його творах! (Михайло Стельмах, II, 1962, 53). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 553.