Лузати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Луза́ти, -за́ю, -єш, гл. Лущить, шелушить. (Дівчата) дивляться та тушкують, лузаючи насіння та оріхи. Чуб. VII. 450. Ой вийду я за нові ворота, гуляю, гуляю, волоські горішки лузаю, лузаю. Лавр. 123.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) http://sum.in.ua/

ЛУЗА́ТИ, аю, аєш, недок., перех.

1. Розкушувати, розгризати, видобуваючи зернятко насіння, горіхів і т. ін. Онися походжала по світлиці та лузала насіння (Нечуй-Левицький, III, 1956, 64); Вони нервово продовжували розмову, час од часу лузаючи мигдалеві горішки (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 74); Як гарно лузати смажені гарбузці довгими зимовими вечорами (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 236).

2. Те саме, що лущити 1. Лузати кукурудзу.

СЛОВОПЕДІЯ Фразеологічний словник української мови http://slovopedia.org.ua/49/53403/358594.html

ЛУЗАТИ

як (мов, що, ні́би і т. ін.) насі́ння луза́ти (рідше лу́скати), перев з дієсл. Легко, просто (виконувати що-небудь, досягати чогось). Він змалку такий відчайдух. Це для нього ніби насіння лузати — красти. Що погано лежить, так і липне до його рук (В. Дрозд).

Ілюстрації

Luzaty(1).jpg Luzaty(2).jpg Luzaty.jpg

Медіа

Зовнішні посилання

https://www.youtube.com

http://sum.in.ua