Луб’я

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Луб’я, -б’я, с. Кора, снятая съ дерева большими кусками. Ти йому образи, а він тобі луб’я. Ном. № 13071. Старе луб’я, а также и просто луб’я. Старый, старая (о человѣкѣ). Та він уже старе луб’я! А ну, луб’я, йди сюди! (старий до старої, а стара тоді одказує): Бач, як тепер, то і луб’я, а колись, то й голуб’я. Ном. № 9127.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Старе́ лу́б’я, фам., зневажл. — про стару людину. Ще старе луб’я й на вулицю піде вкупі з парубками (Н.-Лев., IV, 1956, 218); — Жило б, старе луб’я, коли .. зодягнене, не голодне й не холодне… Так ні! Ще й кирпу гне… (Мирний, І, 1949, 397).

Внутрішня частина кори листяних дерев, що межує з деревиною. Березовий луб сушать у прохолодному місці півтора-два тижні (Гурток "Умілі руки..", 1955, 101); * У порівн. Пальто на ній намокло.. замерзло й стало цупке, як луб (Н.-Лев., IV, 1956, 261).

Ілюстрації

Propitanie-v-lesu-Kora-derevev-Last-Day-Club.jpg 1083956607 w640 h640 kora-dereva-4.jpg Kora 4.jpg Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання