Лось

Словник Грінченка

Лось, -ся, м. Лось. Здоровий, як лось. Ум. Ло́сенько. Чого лосенько, чого душенько меж горами лежить? Рк. Макс.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛОСЬ, я, чол. Велика тварина родини оленячих з лопатоподібними рогами у самців. Папа, як їздив в Колодяжне, то вбив лося і взяв собі роги (Леся Українка, V, 1956, 5); Одного разу зчинився був гвалт, що під Києвом, у Пущі-Водиці, бачили в лісі лося (Остап Вишня, II, 1956, 187).

Ілюстрації

|style="width:20%; padding-top:1em;"| |style="width:20%; padding-top:1em;"| |style="width:20%; padding-top:1em;"| |style="width:20%; padding-top:1em;"|

Цікаві факти

Велике значення для лосів має наявність боліт, тихих річок і озер, де влітку вони годуються водною рослинністю і рятуються від спеки.Взимку лосі годуються вдень, а вночі майже весь час залишаються на лежанні. У великі морози тварини лягають в рихлий сніг так, що над ним стирчать тільки голова і загривок, що скорочує тепловіддачу. Лосі швидко, до 56 км/год, бігають; добре плавають. Розшукуючи водні рослини, можуть тримати голову під водою більше хвилини. Від хижаків обороняються ударами передніх ніг. З органів чуття у лося краще всього розвинені слух і нюх; зір слабкий — людини, що нерухомо стоїть, він не бачить на відстані кількох десятків метрів.