Лобатий

Лобатий, -а, -е. Имѣющій большой лобъ. Світилка лобата, а сваха горбата. Маркев. 131. Ум. Лобатенький.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

Лобатий - З великим опуклим лобом (про людину або тварину). Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли, похитують лобатими головами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180); З печі на лежанку спустився, нарешті, сам Василько, білоголовий, лобатий карапуз (Олесь Гончар, II, 1959, 141); // у знач. ім. лобатий, того, чол., розм. Те саме, що лобань 1. «Лобатим», чи «лобком», дражнили у бурсі Демка Гречаного за його крутий лоб (Данило Мордовець, I, 1958, 186).

▲ Лобатий горб , геол., — те саме, що Баранячий (льодовий) лоб (див. лоб). Місяць стояв праворуч, над Россю, якраз над тим лобатим горбом, на якому досі, уже впівголоса, співали дівчата (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 63).

Орфографічний словник української мови

Лобатий - прикметник