Лижкарь

Зміст

1 Визначення
2 Сучасні словники
3 Етимологія
4 Приклади з літератури
5 Ілюстрації
6 Медіа
7 Див. також
8 Зовнішні посилання

Визначення

ЛИЖКАРЬ, -я, чоловічий рід

1. Той, хто займається виготовленням ложок, дерев'яного посуду. За старих часів народ користувався винятково дерев'яним посудом. Особливою популярністю користувалися ложки. За старих часів ложці надавали набагато більшого значення, ніж простому предмету побуту. Тому й прикрашали її візерунками та різьбленням. З нею пов'язані різні обряди та замовляння. Лижкарське ремесло було поширене по всій Русі. Майстрів називали лижкарями. Вони намагалися придумати ложки цікавими за формою і виконанням. Кожна мала свою назву, в якій було закладено її призначення. Ложка була дуже особистим предметом, її берегли, нікому не давали користуватися.

2. Залізний інструмент, що використовувся для виготовлення ложок. Різець такий називається клюкарза. В народі вони відомі як лижкарі. З дерева готували спеціальні обрубки - баклуші, потім за допомогою ножа і тесла вирізали ложку, а на завершальному етапі використовували різець - лижкарь.

3. Той, хто грає на ложках. Ложки - один із найдавніших і один із найпопулярніших музичних інструментів. З плином часу вони почали вживатися в народному музиченні. Саме в період становлення і модифікації нових жанрів народної художньої культури ложки набули особливої значущості, зазвучали як сольний інструмент. Поширення лижкарства в ХІХ ст. характерне не лише для слов'янської культури, а й, наприклад, для американської, де в менестрель-шоу (форма американського народного театру, розповсюдженого в ХІХ ст., на кшталт скоморошних вистав на Русі) актори розігрували комічні сцени, виконували стилізовану музику та танці, інколи використовуючи ложки в якості ударних інструментів. Лижкарь створює звуки, використовуючи різноманітні прийоми: "хлопавку", тремоло, подвійне тремоло, дріб, ковзання, "тріскачку". Зазвичай лижкарі грають, використовуючи 3 предмети. Правильно тримати їх необхідно так: перша (ігрова) перебуває в правій руці, друга, третя (віялові) затиснуті між пальцями лівої. Удари здійснюються "ігровим" екземпляром: ковзаючим рухом виконавець б'є по одній чашечці, відразу переходячи на наступну. Різноманітності звуків музикант домагається, роблячи паралельно удари об підлогу, тіло, інші поверхні. Лижкарі використовують безліч прийомів: найпростіші, доступні новачкам, складні, що вимагають досвіду, регулярних тренувань.

Сучасні словники

Словник української мови

ЛОЖКА́Р, я, чол.

1. Майстер, що виробляв ложки. У нас по селах кождий ложкар має свій питомий спосіб, свою форму ложок (Іван Франко, II, 1950, 130).

2. Інструмент, яким виробляють ложки. При археологічних розкопках знайдено багато деревообробних інструментів: сокир, ложкарів, стамесок (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 427).

Educalingo

ЛИЖКАРЬ м.

Ложечникъ, мастеръ, дѣлающій ложки. Лижкарі виробляють звичайні лижки з дерева. Шух. І. 247.

Етимологія

Основа слова "лижкарь" походить від lužoka/lužica "ложка" (ст.-слов. лъжица, болг. лъжица, сербохорв. лажица, жлица, словен. žlica, чес. Ižice, žlice, в.-луж. Іžica, н.-луж. žуса, укр. ложка, польск. łyżka), початкове значення якого - "(дерев'яна) тріска" (аналогічно англ. spoon "ложка" - нім. Span - "тріска"). Суфікс "арь" в кінці іменників позначає людей за професією та родом діяльності. Тобто, дослівно, "лижкарь" тлумачиться як "той, що працює з ложками".

Приклади з літератури

◆ А на разі хоч те добре, що звернув на нас своє око; поможе — не поможе, а хоч оборонить нас від жидів, що то кількох знайомих мені ложкарів так хитро взяли в свої руки, що бідолахи днями й ночами всею хатою сидять і роблять ложки для жидів по 10 кр[ейцерів] від копи (Домашній промисел, І. Франко).

◆ Також на Волині значно поширилися ложкарі і ситникарі. Ложкарі продавали ложки копами (тобто по 60 штук) і півкопами. За Оленою Компан, ложкарі мали свої «ліски» і своїх покупців- перекупників (Ремісниче виробництво на Волині у XVIII столітті, В. Пасічник).

◆ Богуславщина здавна була центром народних промислів – тут жили й працювали талановиті гончарі, ткалі, вишивальниці, ложкарі, килимарі – недарма ж тут вирували ярмарки (І я лину у віки давноминулі, Віктор Жадько).

◆ Нерідко ложкарі робили хвіст ложки фігурним, у формі рибки (УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: РЕМЕСЛА ТА ПРОМИСЛИ, Н. Литвинчук).

◆ Тихо, ледь не безлюдно всюди - немає звуків у сонному містечку. Хіба де-небудь прогуде струна шерстобіта, зашурчить верстат ложкаря ("На горах", 1875-1881 р., П. Мельников-Печерський).

◆ При археологічних розкопках знайдено багато деревообробних інструментів: сокир, ложкарів, стамесок (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 427).