Лемко

Ле́мко, -ка, м. Галицкій малороссъ, житель Лемківщини. Голов. І. Вступл. 725.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ле́мко —людина ,яка відноситься до етнографічної групи українців. Які мешкали на території, що зветься Лемківщиною — в Карпатах (по обох схилах Східних Бескидів) між річками Сяном і Дунайцем у межах сучасної Польщі, та на північний захід від річки Уж у Закарпатті до річки Попрад у Словаччині/л.

Лемки

Історична доля та версії походження

Лемки (також лемаки, руснаки, русини) - український субетнос, східнослов'янське населення Лемківщини (історико-культурна область на кордоні України, Польщі та Словаччини). В Польщі лемки умовно діляться на дві групи: перші відносять себе до частини українського народу, що говорить на лемківському діалекті української мови, другі вважають себе окремою нацією (або частиною русинського народу), а свій ідіом - самостійною лемківською мовою. У Словаччині, як і в Польщі, серед лемків проявляється дуалізм самоідентифікації, зокрема, під час переписів населення частина лемків віднесла себе до українців, частина - до русинів, відповідно з рідною українською або русинською мовами. За даними першого Всеукраїнського перепису населення 2001 року, чисельність лемків на території України становила 672 людини. В Польщі під час перепису 2002 року до лемків віднесли себе 5 863 людини, а під час перепису 2011 року - 10 тис. чоловік. В Словаччині під час перепису 2001 року зафіксовано 24 201 осіб, що відносять себе до русинів.

Території лемків

Лемківщина(також Lemkowyna) - українська етнічна територія, розташована в Західних Карпатах, між річками Попрадом і Данайцем на заході та Сяном, Цирохою і Ужем на сході. Територія займає Низькі (Лемківські) Бескиди, західну частину Середніх Бескидів та східну околицю Західних Бескидів. Територія Лемківщини - це близько 10 000 тис. кв. м., що простягається в довжині із заходу на схід майже 170 км. та в ширину з півночі на південь до 60 км. Сьогодні вона входить до складу трьох держав – Польщі (48%), Словаччини (41%) та України (11%). З географічної точки зору, Лемківщина умовно поділяється на Північну, яка сьогодні перебуває у межах Польщі, та Південну, яка перебуває у межах Словаччини. У свою чергу Північна Лемківщина також поділяється на дві частину – Східну і Західну, що має історичні передумови. Південну Лемківщину також називають Пряшівщиною (м.Пряшів). Як відзначають дослідники лемківської культури, здавна осіли та живуть лемки в Югославії, в околицях Бачки - звані бачванські лемки, близько 50 тисяч. Також на мадярських землях, в околиці Нірешгази за Тисою (ріка на Уграх впливає до Дунаю) поселились перед війною 4 родини з Лосього і Ропи та 8 родин з Климківки в Горличчині. Дослідники також відзначають зв'язок лемків з лужичанами (лужицькі серби) - західнослов'янським етносом, що здавна проживає в Верхній і Нижній Лужиці, яка сьогодні входить до Німеччини.

Лемківщина - це гірська "країна", основну її територію займає Лемківський Низький Бескид, котрий межує на сході від джерел Сяну з Високим Бойківським Бескидом (через що бойків й називали верховинцями). Лемківський Бескид невисокий, доходить усього до 1 125 м. і нестрімкий, прорізаний багатьома провалами й широкими долинами. Лемківські гори займають при кордонному краї Карпат від сходу Кізляту Гору з Вяселем, Загірянські верхи, Тирявські, Вільховецькі, Білогорські, Лішнянські узгіря, що разом зі Сторожівськими горбовинами вінком окружують Сяніцькі Землі. Дальше розтаборились Команчансько-Лупківські високорівні, Вислочансько-Мощанецькі верхи, Дуклянські гори, Діли, Губині, Явірники, Габурі, Кичери, (Кучери), Мережки. Від заходу сторчить Студений Верх, Явориста гора, верх Тисове, Бліхнарська Висока, Гострий верх, Високі гори з Берестям, дальше Зимний Шпиль, Вапенні гори та Скальські узгіря над річкою Скалкою.

Походження лемків

Походження етноніма "лемко" досі не з'ясоване. Іван Вагилевич вважав, що етнонім "лемко" може бути пов’язаний зі словом «лемза» (вітрогон) або «лемзіти» (лазити). Існує також версія, що лемко походить від чеськ. lem - "границя, кордон, межа". Пограничне розташування лемків дійсно могло створити передумови до виникнення такої назви. Мовознавець М. Худаш вважав по іншому, що слово "лемко" утворене від слов'янського імені Лелимир - Лемир, звідси: лемик, лемко. Та більшість дослідників, все ж, вважають, що лемки дістали свою назву від надто вживаної частки "лем" - лиш, лишень, тільки. Найдавніша історія лемків теж справжня «біла пляма» на сторінках історії Центральної та Східної Європи. Це в першу чергу пов’язано з дуже скромною джерельною базою. Територія теперішньої Лемківщини була периферійною як для Київської Русі, так і Польщі й Угорщини. Події в цьому реґіоні не викликали зацікавлення в літописців. Легендарний початок Лемківщини пов’язується з особою подільського князя Федора Корятовича. Хоч його ім’я обросло вже легендою, проте був він справжньою особою. На сьогодні, існують декілька версій походження лемків.

Історичні відомості про лемків

Перша вірогідна інформація про лемківське населення датується щойно XVI століттям. прислані спеціально з Відня 1570 р. австрійські чиновники провели інспекцію у східній Словаччині (в районі Кошиць). У своєму рапорті вони ствердили, що на південних схилах Карпат «від Мукачева до Тренчина» живуть «русини». Імператорські державні чиновники ствердили, що ці люди мають дуже широку свободу і постійно уникають сплати податків. Правда, після поселення отримували на деякий час звільнення від усяких державних повинностей. Та коли минав термін, призначений на влаштування господарства, «русини» переносилися в інше місце, де знову отримували звільнення від сплати податків. Австрійські чиновники пропонували, щоб змусити «русинів» платити податки шляхом «суворих покарань», або платити податки, або інакше повинні вони повернутися «до своєї первісної, русинської батьківщини». Невдовзі після того, 1654 р., примас Угорщини архиєпископ Георгій Ліппай (1600–1666 рр.) у листі до Апостольського престолу повідомляв, що в горах Карпатах, від Спиша до Мармароша, по обидві сторони гірського хребта живе народ руський. Угорський духовний оцінював їхню кількість у триста тисяч. У релігійних справах мали ними опікуватися близько 600 священиків. Вони були підпорядковані єпископу в Мукачеві, де єпархія існувала, за словами угорського архиєпископа, з «незапам’ятних часів». У другій половині XVI ст. Лемківщину напевно населяли предки сучасних лемків. Але коли вони прибули в Карпати? Звідки вони прийшли і за яких обставин? На ці питання історики, ймовірно, ніколи не зможуть дати вичерпну відповідь, з огляду на брак вірогідних джерел. Це створює широке поле для спекуляцій, іноді досить неймовірних. Крім того, на дискусію про походження лемків сильний вплив має поточна політика. Метою польських чи угорських істориків, як правило, є показати, що лемки не належать до українського етносу, а мають інше етнічне походження.

Вигляд лемків

За антропологією, лемко - стрункий, кремезної будови, добре розвинений та сильний. Він належить до дунайського антропологічного типу, його очі і волосся світлої окраски, хоч у деяких селах переважають кароокі типажі. Жінки стрункі, веселі, мрійливої деколи вдачі, красні, фізично здорові і напродчуд працьовиті. Переважають красуні світлоокі з світленьким личком.

Лемко до всього здібний, розуміється — доброго: що очі бачать — руки роблять; він підприємчивий, хвацький та чесний. В біді лемки рятують себе взаїмно, помагають собі, поважають і шанують себе та свою окремішність. Лемки - гонорові люди. Вдача лемка загартована, тверда, рішуча та статочно-розважна. Лемко любить довго терпіти, але біда тому, хто його напастував би; не дарує п'яди землі; він зрісся з горами, полюбив їх як рідну матір, дорожить ними. Тут і його світ. Любов до роду, до рідної землі-колиски, краса, сила й плодовитість — це багатство лемка, його минуле і майбутнє. Приріст населення, здатність до репрудукції на належному рівні, кожна лемківська хижечка повна робучої челяди, а піч повна дітей. Челядь кидається на всі сторони, щоб вижити та прожити. Жодна тяжка праця не лякає лемка. Загалом, він добрий чоловік, господар і робітник.

Ілюстрації

Джерела та література

http://spadok.org.ua/lemkivshchyna/lemky-istorychna-dolya-pokhodzhennya