Лелієнька

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Лелієнька, -ки, ж. Ум. отъ лелія. ЛЕЛІ́Я, ї, ж., заст., поет. Лілія. Скрізь по світлицях простяглася довга стежка дорогого килима, закиданого оберемками лелій, фіялок, рож (Н.-Лев., І, 1956, 164); — Мамо, а яка найстарша ельфа? — Вона, Павлусю, зветься Лелія, бо живе у самій найкращій лелії (Л. Укр., III, 1952, 487); Хвиля лелію леліє, мов промовляє: "Рости" (Сос., II, 1958, 130); * У порівн. Демократія радянська розцвілась лелією, і для бідних всього світу стали ми надією! (Тич., І, 1957, 211). Лелі́я, лії, ж. Лилія. Насіяла миленькая білої лелії. Гол. І. 327. Ой як же ти процвітаєш, як в саду лелія. Чуб. V. 428. Ум. Лелієнька. Сестро ж моя, лелієнько біла! Федьк. I. 9. https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Лелия