Леліти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Леліти, -лію, -єш, гл. 1) Сверкать; струиться блестя, блестѣть; переливаться. Так і леліють церкви уряжені та золоті. Зміев. у. В неї подвір’я сріблом леліє. Гол. III. 543. Да йшла дівка да яриною, да ярина леліє. Чуб. V. 23. Там вода леліє, на єї дивлюся. Мет. А на морі вода леліла. Нп. 2) Лелѣять. Та мала собі сина єдиного Івася Вдовиченка, змалку леліла, у найми не пускала. Мет. 414.

Сучасні словники

ЛЕЛІ́ТИ, і́є, недок.

Виблискувати, блищати, відбиваючи світло, проміння. Далеко, далеко на самім горизонті леліло опалове світло — одблиск сонця (Леся Українка, III, 1952, 608); — Ти бачиш, княже? Там світає світ, Огнями грає, прискає промінням.. То над Москвою сяєво встає, На шоломах Кремлівських веж леліє (Микола Бажан, Роки, 1957, 229);

Ілюстрації

Steklyanbusy.jpg Steklyanbusy2.jpg

Медіа

Див. також

http://sum.in.ua/s/lelity

Зовнішні посилання