Ледаченький
Ледаче́нький, -а, -е. Ум. отъ ледачий.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛЕДАЧЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Трохи ледачий. Сусіда був не статечний чоловік, а так собі ледаченький (Володимир Самійленко, II, 1958, 266).
"Словопедія"
Ледаче́нький, -а, -е., Ум. отъ ледачий.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЛЕДА́ЧИЙ, а, е. 1. Який не любить щось робити, уникає праці, не працює; лінивий (у 1 знач.). Чи найшла Оксана собі уроки чи роботу? — ледача дівчина, не пише мені (Леся Українка, V, 1956, 180); Людина ледача, він мало дбав про заробітки, і, невідомо, як існувала і з чого жила його багатодітна сім'я (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 40); * Образно. Нерушливий і ледачий на вдачу місяць.. раптом ліг, вивернувсь та й заснув (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 12); // у знач. ім. ледачий, чого, чол.; ледача, чої, жін. Те саме, що ледар і ледарка. [Горпина:] Бачила я ледачих, а такої ледащиці, такої нехлюйки за все моє життя бачити не довелося (Вадим Собко, П'єси, 1958, 27); Як відомо, всі ледачі Ждуть легенької удачі (Степан Олійник, Вибр., 1959, 146). 2. Сповнений лінощів. Хто кохав життя ледаче, Непереливки тому (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 81); Їй любо, одрадно було, що син покорився, що він побачив, якого лиха наробив собі, через свою дурну голову та ледачу волю (Панас Мирний, I, 1949, 321); Дні прожив я не ледачі, А придбати не зумів Ані затишку на дачі, Ні коштовних килимів (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 44); * Образно. Незначний випадок раптово повернув ледачу Ольжину фортуну, поставив її обличчям до життя (Яків Качура, II, 1958, 32). 3. перен. Який рухається, тече дуже повільно, мляво. Улітку наша річка обміліла, Пливе собі ліниво, як і всі. Ще ледачіша, як усі (Максим Рильський, I, 1956, 76); А тут Збруч — вузенький рівчачок, що на дні його ледве дзюркоче мирна й ледача водичка (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 143); // Який відбувається мляво, повільно, зрідка. Навколо мене лунає ледача стрілянина (Іван Багмут, Записки.., 1961, 26). 4. перен., зневажл. Про когось поганого або щось погане, ні до чого не придатне. Ледача та дівка, що сама себе хвалить (Номис, 1864, № 7100); — Таку ледачу пам'ять маю, що й не згадаю (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 91); Одначе ледачий дишель не витримав його [господаря] — тріснув, і господар по самий пояс шубовснув у виквацьоване жабами болото (Михайло Стельмах, I, 1962, 101); // у знач. ім. ледаче, чого, сер. Щось погане. Добре далеко чутно, а ледаче ще далі (Номис, 1864, № 4450).
Ілюстрації
Медіа
https://www.facebook.com/MyMoodStudio/videos/1723812261189033/
Див. також
sum.in.ua/s/ledachenjkyj ukrlit.org/slovnyk/ ледаченький
sum.in.ua/s/ ledachyj
