Легковажити

Легковажити, -жу, -жиш, гл. Мало цѣнить, мало придавать значенія, пренебрегать.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЕГКОВАЖИТИ, жу, жиш, недок. 1. перех. Ставитися легковажно до кого-, чого-небудь. [Монтаньяр:] Невже ти так свій розум легковажиш, талан свій зневажаєш, всім відомий..? (Леся Українка, II, 1951, 175); — То ти легковажиш мої слова, сину? — спитала [мати] і глянула на мене з жалісливим докором (Ольга Кобилянська, III, 1956, 32). 2. неперех. Бути легковажним. — Раджу вам добре обміркувати все і не легковажити в розмові зі мною. Це справа серйозна (Петро Колесник, Терен.., 1959, 260); Велику справу задумав Богдан! Тут не можна легковажити (Яків Качура, Вибр., 1947, 218); Не легковажили вони — Марійка із Петром, як в незабутню ніч весни на мості за селом призналися у почуттях (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 308); // ким, чим. Не зважати на кого-, що-небудь, не берегти когось, щось. Антонович суворо засуджував тих офіцерів, які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими (Олесь Гончар, I, 1954, 258).

Всесвітній словник української мови

НЕ́ХТУВАТИчим (не надавати чому-небудь значення, не звертати уваги на що-небудь, не брати до уваги чогось), ІГНОРУВА́ТИщо, ЗНЕВАЖА́ТИщо, підсил.,ПОГО́РДЖУВАТИ[ПОГОРДЖА́ТИрідше]підсил. розм.;ЛЕГКОВА́ЖИТИщо, чим (легковажно ставитися до чогось); ОБХО́ДИТИщо, ОБМИНА́ТИщо, ПЕРЕСТУПА́ТИщо, через що, підсил. (не враховувати чого-небудь, відмовлятися від чогось). - Док.: зне́хтувати, зігнорува́ти, знева́жити, погорди́ти, погордува́ти, злегкова́жити, обійти́, обмину́ти, переступи́ти. Дід Галактіон хоч і не рибалка, але його порадою в цій галузі не можна нехтувати (О. Донченко); [Смола:] Громадська робота вища за шкурні інтереси. Ігнорувати її нікому не дозволяється (І. Микитенко); Зневаживши пересуди сусідок, вона щиро віддала свою руку цьому гарячому, бурхливому старшині (О. Гончар); Прийміть сердечну подяку за те, що ви не погордили запросинами молодих, невідомих і нічим не заслужених людей (І. Франко); Це не означає, що я злегковажив вашими порадами-думками (Я. Качура); - Просимо зайти прочитати листа.. Треба ж нам перевірити, чия тут правда. Листи трудящих обходити не можна (Я. Гримайло); - Ти забуваєш про дисципліну.. Ти.. не смієш переступати своїх обов’язків (О. Гуреїв).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЛЕГКОВА́ЖИТИ, жу, жиш, недок.

1. перех. Ставитися легковажно до кого-, чого-небудь. [Монтаньяр:] Невже ти так свій розум легковажиш, талан свій зневажаєш, всім відомий..? (Л. Укр., II, 1951, 175); — То ти легковажиш мої слова, сину? — спитала [мати] і глянула на мене з жалісливим докором (Коб., III, 1956, 32).

2. неперех. Бути легковажним. — Раджу вам добре обміркувати все і не легковажити в розмові зі мною. Це справа серйозна (Кол., Терен.., 1959, 260); Велику справу задумав Богдан! Тут не можна легковажити (Кач., Вибр., 1947, 218); Не легковажили вони — Марійка із Петром, як в незабутню ніч весни на мості за селом призналися у почуттях (Гонч., Вибр., 1959, 308); // ким, чим. Не зважати на кого-, що-небудь, не берегти когось, щось. Антонович суворо засуджував тих офіцерів, які іноді, заради зовнішнього успіху, легковажили собою або підлеглими (Гончар, І, 1954, 258).

Іноземні словники

Толковый словарь Ушакова

ЛЕГКОМЫСЛИЕ ЛЕГКОМЫСЛИЕ ЛЕГКОМЫ́СЛИЕ [хк], легкомыслия, мн. нет, ср. 1. Необдуманность, несерьезность, опрометчивость в словах и поступках. Непростительное легкомыслие. 2. Ветреность, отсутствие моральной твердости, строгости в поведении. «Ничто не могло сравниться с легкомыслием, безумством и роскошью французов того времени.» Пушкин. Синонимы: бездумность, беззаботность, беспечность, вертопрашество, верхоглядство, ветреность, дурашливость, легковесность, легкодумье, легкомысленность, легкость, легкоумие, мальчишество, необдуманность, неосновательность, несерьезность, поверхностность, пустота, ратимия, ребячливость, скудомыслие, суетность, фривольность

Антонимы: серьезность, предусмотрительность

Ілюстрації