Лавровий
Лавровий, -а, -е. Лавровый. Желех.
Зміст
Сучасні словники
ЛА́ВРО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до лавр 1. Відвівши очі од вікон, Нерчин глянув перед собою на рівну, густу громаду лаврових кущів (Натан Рибак, Час, 1960, 11); В прекраснім лавровім гаю він [цар] побачив два трони (Остап Вишня, I, 1956, 197);
// Власт. лавру. Лаврові пахощі;
// Зробл. з гілок, листя лавра. На скелі Хороша дівчина сидить, В лавровім вінку вона сяє (Леся Українка, I, 1951, 8).
Лавровий лист — висушене листя лавра, що його вживають як приправу до страви. Пахне лимоном, хурмою, чаєм і лавровим листом (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 238).
Лавровий вінок (вінець) — вінок із листя та гілок лавра як символ перемоги, тріумфу тощо. Дві могутні постаті держали сплетені лаврові вінки двох союзних армій (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 186); — Мені чоло сьогодні квітчає Сей почесний лавровий вінець (Леся Українка, I, 1951, 348).
2. у знач. ім. лаврові, вих, мн. Родина південних вічнозелених рослин, до яких належать лавр, камфорове дерево тощо.
Ілюстрації
|
|
|
|
