Лавник

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Лавник, -ка, м. 1) Членъ стараго городского малорусскаго суда. К. ЦН. IV. 1. 2) Въ цеховомъ братствѣ (на Волыни): низшее должностное лицо цеха, исполняющее второстепенныя обязанности, возлагаемыя на нихъ цехмистромъ. КС. 1890. VII. 92.

ЛА́ВНИК, а, чол., іст. - члени судової колегії з компетенцією розглядати карні та певні категорії цивільних справ у містах магдебурзького права. В Україні лави мали тільки великі міста. Вони складалися звичайно з 3—7 членів. За приписами магдебурзького права лавників обирала міська громада. (див. лава http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9B%D0%B0%D0%B2%D0%B0). — Якщо були б ви письменні й знали закони, ніякі лавники й радці не могли б вас покарати без права (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 176).


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/lavnyk

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8