Кінцевий

Кінце́вий, -а, -е. Конечный; послѣдній въ концѣ. На кінцевій тальбі кладе керманич... лише одну керму. Шух. I. 182.

КІНЦЕ́ВИЙ, а, е.

1. Який міститься, перебуває, розташований на кінці, у кінці чого-небудь; останній. Часом вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток, витягнені в коморі з покритої пилом завалі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 323); Трамвай, нарешті, обігнувши кільце, спинився на кінцевій зупинці (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 126).

2. Завершальний, остаточний. Поряд з врахуванням кінцевих результатів виробництва слід обов'язково враховувати особистий вклад кожного робітника в загальні результати (Радянська Україна, 13.VI 1962, 3); // Який визначає собою яку-небудь діяльність і завершує її; основний. Кінцева мета

Замініть прикметник заключний, якщо мовиться про щось, на стилістично кращий варіант: кінцевий, прикінцевий; підсумковий; остаточний.

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО заключне слово прикінцеве слово заключне положення кінцеве положення заключне рішення остаточне рішення заключний контроль підсумковий контроль

КІНЦЕ́ВИЙ[КІНЦЬОВИ́Й] (який перебуває, розташований на кінці, в кінці чогось), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, ОСТА́ННІЙ (який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій тощо); КРА́ЙНІЙ (який міститься скраю, на межі чогось). До кінцевої зупинки залишилось не більше як тридцять кілометрів (О. Донченко); Оглядає останні вагони, молотком об колеса дзвенить (В. Сосюра); Ліс.. порідшав: крайні його буки стояли поодинці (М. Томчаній).