Кузьмірки

Кузьмірки, -рок и рків, мн. Жмурки (игра). Ив. 49. Мил. 54.

КУ́ЗЬМІРКИ, рок і рків, мн., розм., рідко. Те саме, що жмурки 1. — Дядьку! ну зав'яжемо очі та в кузьмірки будемо гратись (Панас Мирний, I, 1954, 273); — Та думаю, тату, що не в кузьмірки граються [колгоспники] (Олесь Донченко, VI, 1957, 230).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.

Словник синонімів ПІ́ЖМУРКИ (дитяча гра), ЖМУ́РКИ, ПАНА́Сдіал.,КИ́ЦІ-БА́БАдіал.,КУ́ЗЬМІРКИдіал.У вишняку бігала дітвора, граючись у піжмурки та в квача (П. Кочура); - Добрий вечір, хлоп’ята! Не вмієте в жмурки, Тож виходьте, У сніжки Пограємось ми (М. Нагнибіда): Собі очиці зав’язала [Дидона] І у панаса грати стала, Енея б тілько уловить (І. Котляревський); А колись, каже, ви так з ними вигравали в хрещика та в киці-баби (Словник Б. Грінченка);

Пі́жмурки — старовинна народна гра, під час якої один із учасників із зав'язаними очима ловить або відшукує інших. Інші назви — жму́рки, ки́ці-баба, ку́ца-баба, ку́ці-баба, ці́ці-баба.

ПІ́ЖМУРКИ, рок. мн. Те саме, що жмурки 1. Отут, було, на цвинтарі Я з дітьми гуляю, І з Юрусем гетьманенком У піжмурки грасм (Тарас Шевченко, I, 1963, 291); У вишняку бігала дітвора, граючись у піжмурки та в квача (Панас Кочура, Родина.., 1962, 138).

У піжмурки грати (гратися, бавитися і т. ін.) — те саме, що Гратися в жмурки (див. жмурки 1). Доки вони [куркулі] з нами у піжмурки гратимуть: і народна земля, і — не займай! (Андрій Головко, II, 1957, 498); — Ми йдемо до ворога, а я ворогом у піжмурки гратися нічого (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 168); — Давайте покинемо бавитися в піжмурки. Так буде краще. А щиру відповідь ви дістали раніш (Юрій Шовкопляс, Інженери. 1956, 204).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 529