Кугач

Кугач, -ча, м. = Сич. Кугач реготів. Мил. 10.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках СИЧ, а, чол.

1. Хижий нічний птах бурого кольору родини совиних. Зайченятко беззахиснеє Тут притулиться на ніч І радітиме, сердечнеє, Що не злапав лютий сич (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 83); Десь на Залужжі надсадно, з підвиванням, кричав сич (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 259); * У порівняннях. А Микита, Неначе сич, у сірій свиті Перед очима вже стоїть! Марії, та й годі! (Тарас Шевченко, II, 1963, 99); Стоять [вартові] і вряди-годи квилять один одному, мов сичі під стріхою (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 132).

Надувся (надулася), як (мов, наче і т. ін.) сич див. надуватися; Надутий, як (мов, наче і т. ін.) сич: а) похмурий, невдоволений; б) гордовитий, пихатий. Цар цвенькає; А диво-цариця, Мов та чапля меж птахами, Скаче, бадьориться. Довгенько вдвох похожали [походжали], Мов сичі надуті, Та щось нишком розмовляли — Здалека не чути (Тарас Шевченко, I, 1963, 245); З кожним кроком розтрушує [лакей] свою завчену шанобливість і вже до брами підходить надутий, бундючний, мов сич (Михайло Стельмах, I, 1962, 394); Сичем (сичами, як сич) сидіти (дивитися і т. ін.) — бути похмурим, мати понурий вигляд. Коли ж перевів [Глухов] погляд на вусатого Кологойду і зосередженого, замкнутого Сторожука, впевненість похитнулася, навіть зовсім згасла: «Б! Провалять [план]! Егоїсти! Бач, якими сичами сидять?» (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 25); Подобалась і вона Федорові; узяла думка безжурну парубочу голову, ходить, як сич, повісивши носа (Панас Мирний, I, 1954, 301); Увечері, повернувшись із поля, він години просиджував сичем, не озиваючись жодним словом до матері (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 145); Сичем (як сич) жити — жити самітно, замкнуто, відлюдно.

2. перен., розм. Похмура, нелюдима особа; відлюдок. [Горпина (тягне Василя за руку):] Люде добрі, подивіться на оцього сича! .. Вони, бачте, розгнівались, що з ними пошуткувала!.. Ну ж бо, засмійся! (Марко Кропивницький; I, 1958, 200). ♦ Старий сич, жарт., лайл. — про старого, звичайно відлюдкуватого чоловіка. — Бач, який батько? — пошепки сказав Остап Андрієві. — Все старий сич знає, а прикидається (Олександр Довженко, I, 1958, 220).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 209.