Кожух

Кожух, -ха, м. Тулупъ, шуба. Казав пан кожух дам, та й слово його тепле. Ном. № 4517. Трудно літом без корови, а зімою без кожуха. Ном. № 560. Ум. Кожушок. Ув. Кожушище. Тілько зосталось стареє волище, дране кожушище. Рк. Макс.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також

Сучасні словники

Кожух.Тлумачний словник української мови

-а, ч.

1) Довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром, пошита звичайно з овечої шкури хутром до середини.

2) тех. Оболонка, накриття, футляр і т. ін. для ізоляції або запобігання пошкодженню споруд, механізмів чи їх частин.

Кожух. Академічний тлумачний словник

КОЖУХ, а, чол.

1. Довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром, пошита звичайно з овечої шкури хутром до середини. Одягнувши нові, кримських смушків кожухи, стали [козаки] виходити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 214); А сам сотник у кожусі.. Коло клуні похожає (Тарас Шевченко, II, 1963, 201); Посеред двору на сіні, на килимі, укритий баранячим кожухом, хропів Тарас (Олександр Довженко, I, 1958, 222).

2. техн. Оболонка, накриття, футляр і т. ін. для ізоляції або запобігання пошкодженню споруд, механізмів чи їх частин. Будинки дериваційної ГЕС, у яких встановлюють турбіни у металевому кожусі, звичайно мають конічну всмоктувальну трубу (Довідник сільського будівельника, 1956, 188); Клепальники клепали кожух домни (Олесь Донченко, I, 1956, 160); Іноді бої тяглися годинами.. Закипала вода в кожухах кулеметів (Олесь Гончар, II, 1959, 125). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 208.

Кожух.Словопедія. Фразеологічний словник української мови

КОЖУХ

як во́ша за кожу́х (за кожу́ха), зі сл. трима́тися, держа́тися і под. Дуже міцно. — Федю, рости правдивим, чуйним до людей. Паразитів різних по голові бий, а за добрих людей держися як воша за кожух(В. Москалець).