Клопотно

Кло́потно, нар. = Клопітно.

Сучасні словники

1. Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога (у 1 знач.). За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом (В. Самійленко); – Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь дівся (С. Васильченко); Так починався день, повний клопоту, радощiв, тривоги, одчаю, гордостi й щастя (В. Винниченко); // Труднощі, пов'язані з вихованням, доглядом кого-, чого-небудь. Малі діти – малий клопіт, а підростуть – буде великий (приказка); Нещаслива доля випала й їй, моїй матусі, – мати клопіт з двома дітьми, з яких одною дитиною був я, а другою неборака-батько (Б. Антоненко-Давидович); Надто багато йому [Омелькові] клопоту з квочками, їх аж три, дві рябі і одна чорна, вони, як і всі квочки світу, вреднючі й люті (Ю. Мушкетик); // Думка про справи, що турбують, хвилюють когось. Писати ж тоді, коли чоловік перевтомлений і має обтяжену клопотами голову, дуже трудно (М. Коцюбинський); Вибіг Денис із школи з повною головою клопоту (О. Копиленко); Інші клопоти обсіли наші неспокійні голови, бажання зупинити поїзд потроху віддалилось, зникло на безкінечних рейках часу (А. Дімаров). 2. Заняття, справа, робота, виконання або здійснення яких пов'язані з труднощами. Тут ржання кінське з тупотнею, Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (І. Котляревський); Звісно, в будні, сповнені клопоту, до церкви приходили тільки старі – вони побожно слухали палкі молитви священика (М. Старицький); В місті менше клопоту: нема там цього клопітливого сільського господарства, тих поганих волів, овець, свиней, курей, гусей (І. Нечуй-Левицький); Осінь надворі, дощ у шиби періщить, з господарством менше клопоту – картоплю викопали, брикет і дрова я ще влітку завіз (В. Дрозд). 3. Обтяжливий, неприємний обов'язок; тягар (у 3 знач.). Коли Усманові випадало готувати баню, він брався за цю марудну роботу без всякого ентузіазму: один клопіт, мовляв, нічого героїчного (О. Гончар); Сестра нічого не може вдіяти: чоловік з батьком у згоді. Вважають, що хлопець їм за клопіт... (К. Гриб). 4. розм. Певна справа, ділова потреба. [Монтаньяр:] Долізеш вниз, а там вже клопіт мій, як переправити тебе ще й далі (Леся Українка); З того боку шляху підійшов Сашко. І до Нагнибіди з якимось клопотом (А. Головко); [Дід:] Учить [Марія], кажеш? Що ж, це буває, діло молоде... А в мене, бачиш, клопіт є до неї (О. Левада). Завдава́ти (задава́ти) / завда́ти (зада́ти) кло́поту див. завдава́ти; Ма́ти кло́піт див. ма́ти2; Напи́тувати / напита́ти ли́ха (біди́, го́ря, кло́поту і т. ін.) див. напи́тувати. ○ (1) Без кло́поту, у знач. присл. – без труднощів, не докладаючи зусиль. Всякому своя доля: один рук не покладаючи працює, а другий його працю без клопоту поїдає! (Панас Мирний); (2) За кло́потами, у знач. присл. – будучи зайнятим різними справами, перебуваючи в турботах. – Розумію, проґавив. За клопотами світу білого не бачив (Б. Левін); Попервах не знала [Роксолана] самотності навіть під час затяжливих походів Сулейманових, не помічала її за клопотами з дітьми (П. Загребельний); (3) На кло́піт, у знач. прийм., з дав. в. – указує на негативні наслідки, клопоти, пов'язані з чимсь. [Степанида:] Як хирів [Іван], як мучився, а не захирів, зріс на клопіт нам (М. Кропивницький). ◇ Клопота́ти кло́потами див. клопота́ти; Нароби́ти кло́поту див. наро́блювати; Не оббере́шся (не обере́шся, не обібра́тися і т. ін.) ли́ха (біди́, кло́поту і т. ін.) див. оббира́тися; (4) Не твій (його́, ваш і т. ін.) кло́піт <Не твоя́ (його́, ва́ша і т. ін.) хворо́ба (печа́ль)> – тебе (його, вас і т. ін.) не стосується, не повинно турбувати що-небудь. – Де ж ти можеш взяти ті гроші? – .. з підозрінням спитав Ось. – Де візьму, то візьму. Не твій клопіт (В. Винниченко); Дядько поправив шапку і недовірливо перехнябив плечима: – Якщо на предмет хлібозакупки [хлібозакупівлі] або про м'ясо, то трудно. Не зійдуться. – Це вже не твоя хвороба, а моя. Роби, що кажуть (Григорій Тютюнник); [Сторчак:] На мотоциклах катаєшся! Вилетиш колись з тієї коляски... [Мар'яна:] Не твоя печаль (М. Зарудний); Власне, це мав би бути не її клопіт. Мусила б зараз там порати потерпілих її попередниця по медпункту Варвара Пилипівна (О. Гончар); (5) Обсіда́ють / обсі́ли кло́поти кого – хто-небудь дуже зайнятий, обтяжений різними справами, турботами. – Вдень мене обсідали клопоти – доводилось сперечатися з дипломованими фахівцями (Яків Баш); Стягти́ (стягну́ти) біду́ (кло́піт) див. стяга́ти; (6) Яки́й кло́піт? кому: а) уживається для підкреслення небажаності чийогось утручання в що-небудь. – Нервова в мене робота... За всім слідкуй, щоб порядок був... а приїжджі, знаєш які, – водять усяких, прости, Господи... – А вам який клопіт? (Ю. Винничук); – Ходив до неї? – Тобі який клопіт? – Вона не любить тебе. – Помовчи [помовч] ліпше (Є. Пашковський); б) уживається для вираження байдужості до кого-, чого-небудь. – Кому який клопіт, коли я все встигаю, коли працюю чи відпочиваю? (із журн.).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови

Цікаві факти або додаткова інформація

Успадковане від праслов'янського *klopotъ .

Похідні терміни

клопота́ти ( klopotáty ) , клопота́тися ( klopotátysja )

клопота́ння ( klopotánnja )

клопітки́й ( klopitkýj ) , клопітли́вий ( klopitlývyj ) , клопітни́й ( klopitnýj )

ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА

Називний клопіт клопоти

Родовий клопоту клопотів

Давальний клопотові, клопоту клопотам

Знахідний клопіт клопоти

Орудний клопотом клопотами

Місцевий на/у клопоті на/у клопотах

Кличний клопоте клопоти