Клопота

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Клопота, -ти, ж. = Клопіт. Гроші невеликі, але клопота. Камен. у. Ум. Клопоточка. Та троє дітей покинула, а четверте в сповиточку та на мою клопоточку. Чуб. V. 786.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Неспокій, хвилювання, зумовлені чим-небудь; турбота, тривога.

СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11

Заняття, справа, робота, виконання або здійснення яких пов'язані з труднощами.

Обтяжливий, неприємний обов'язок; тягар (у 3 знач.)

розм. Певна справа, ділова потреба.

Ілюстрації

Клопіт грінч.jpg Клопіт333.jpg Клопотаааа.jpg

Медіа

Див. також

Клопотати

Джерела та література

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11

Етимологія

КЛО́ПІТ «турботи; [дощечка з отвором, прибита зверху до жердини в ручних жорнах] Ж»

псл. klopotъ, звуконаслідувальне утворення, означало, насамперед,«стукіт, тупіт, галас»;

значення «турбота, неспокій» розвинулося пізніше на підставі значення «неспокій»;

р. хлопоты «клопіт», п. [chłopot] «тс.», слц. chlopot «галас, колотнеча», болг. хло́пот «стукіт», м. [хлопуть] «дзвінок» є, очевидно, продовженнями праслов’янського експресивного варіанта до звуконаслідувального klop-;

виведення з іє. *kep- (Machek ESJČ 259) непереконливе;

бр. кло́пат «клопіт», болг. [кло́пот] «дзвоник, особливо на шиї худоби», м. клопот «стукіт, торохтіння», схв. клȍпōт «стукіт, гук», цсл. клопотъ «галас, гук»;