Клич

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Клич, -ча, м. Репутація. То вже ж один козак доброго клича і луччой руки один шостак розгадав. Макс. (1849). 75.

Сучасні словники

1. Заклик до чого-небудь; поклик. О, недаремно тут лунав до бою клич, Кипіла кров на ранах! (Максим Рильський, II, 1960, 40); * У порівняннях. Часом несподівано чувсь його голос, пісня, немов клич який… (Марко Вовчок, I, 1955, 355); // Гукання, кликання. — Ходіть-но сюди, — махнув косарям. На клич Семена збіглись люди (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 356); * Образно. Іду на клич гудків, На шахту поспішаю (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 16). ♦ Кидати (кинути) клич див. кидати. 2. Крик деяких птахів. Золотіють каштани навколо, В небі клич журавлиних ключів (Ігор Муратов, Широка дорога, 1950, 13); Мов крізь сиву хмарну оболону, у безмежній далечі сторіч ми вчуваєм буйний тупіт коней, брязкіт зброї і пташиний клич (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 179).

Ілюстрації

Klych221117.jpg

Іншими мовами

англійською - call - http://translate.meta.ua/ua/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0/%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0/