Клин

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Клин, -на, м. 1) Клинъ. Клин клином виганяй. Ном. № 3886. Является составною частью различныхъ снарядовъ, напр., ткацкаго станка, (Вас. 171), маслобойни (Шух. І. 163) и пр. 2) Кусокъ ткани въ видѣ треугольника, какъ составная часть одежды. Шух. І. 153. Вас. 155. 3) Родъ рыбы. Ум. Клинець, клинок, клинчик.

Сучасні словники

1. род. а. Загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплення чого-небудь. На крутеє дерево треба крутого клина (Номис, 1864, № 3890); Клин.. становить основну частину інструментів для коління (Курс фізики, I, 1957, 95); Для роз'єднання перехідної втулки й свердла користуються клином, який вставляється у вікно втулки (Токарна справа, 1957, 163). ♦ Вбити (забити) клин між ким — роз'єднати, посварити кого-небудь із кимось. Володимир Ілліч був непримиренним до тих, хто.. намагався вбити клин між партією і народом (Комуніст України, 4, 1960, 58); — Ні, товаришу Попович, — продовжував Бондаренко. — Це якраз ви та ваші друзі хочете.. забити клин між нами (Андрій Головко, II, 1957, 464); Клин клином [треба] вибивати (вибити, виганяти і т. ін.) — знищувати наслідок якоїсь дії або стану тими ж засобами, через які він стався. [Суховій:] Швидше похмели мене, бо пече!.. І поговірка каже, що клин клином треба виганяти (Марко Кропивницький, V, 1959, 313); Клином не виб'єш (не виженеш) чого з кого — щось не піддається дії, впливові, міцно тримається в комусь. З людського серця нічого клином не виб'єш... (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 411). 2. род. а. Про трикутну, часто висунуту гострим кінцем уперед форму чого-небудь. Навіть дяк задирав угору клин бороди, дмухав на нього і захоплено хрипів (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 225); Тихо кличуть ключі журавлині, І за горами тане їх клин (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 105); // Вузька трикутна смуга тканини, що є частиною одягу тощо. Вона раз у раз відкидала рукою клини своєї благенької кофти (Григорій Косинка, Новели, 1962, 145). 3. род. у. Частина земельного угіддя, що виділяється за певною ознакою (за родом посіву тощо). Під цю культуру була відведена майже четверта частина зернового клину (Соціалістичне тваринництво, 1, 1956, 4); Яскраво зеленів обмитий дощами озимий клин на пагорбах за містком (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 128); // Ділянка землі взагалі. Обійшла [Горленко] сівачів, придивлялася скрізь до роботи, перевіряла якість зерна та номери сівалок, що висівали на великому клині ячмінь (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 50); — На отому клину в сто гектарів, що коло вітряка, нас буде троє в полі (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 473). 4. у знач. присл. клином. У формі гострокутного трикутника. Він жив на самому кінці села, там, де глибокий яр входив у ліс вузьким клином (Нечуй-Левицький, II, 1956, 271); Радянські війська врізались клином у розташування армій фашистських загарбників (Юрій Смолич, Розмова.., 1953, 49). ♦ Світ [не] клином зійшовся; [Не] клином земля зійшлася на кому — чому — це [не] єдина людина, предмет, вихід і т. ін.; нема інших [є й інші]. Про мене — байдуже: світ не клином зійшовся: не буде Галя — буде другая... (Панас Мирний, III, 1954, 234); — Та хіба на Сотникові світ клином зійшовся? — дивувався і обурювався Кузьмич (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 246). Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

К26112017.jpg



Джерела та література

http://sum.in.ua/s/klyn

Зовнішні посилання