Клейтух
Кле́йтух, -ха, м. Пыжъ. Харьк. г.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КЛЕ́ЙТУХ, а, чол. Жмуток прядива, тканини, повсті тощо для забивання заряду в огнепальну зброю, що заряджається з вихідного отвору дула. Видно, вам татарин клейтухом вуха позатикав (Олександр Довженко, I, 1958, 236); Напевно, з челяддю Граф вирушив кудись; Ще й поспішаючи, бо скрізь лежали долі Ладунки, рушниці і клейтухи, й пістолі (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 203).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Про клейтухи
Клейтухи на основі деревної тирси
Це найпростіша, але зовсім непогана форма клейтухів мисливських набоїв. Заміна щільного основного клейтуха субстанцією сипучого типу загалом прийнятна і забезпечує гарні умови бою. Класичним матеріалом для клейтухів є середня за розміром фракція тирси, отриманої під час розпилювання дощок несмолистих світлих порід. Зібрану тирсу насамперед сушать (примусово або на сонці), потім обов’язково просівають на решетах з великими вічками, щоб відділити найдрібнішу пилоподібну фракцію і великі уламки, волокна і забруднення.
Клейтухи з тирсою широко поширені під час складання «літніх» набоїв під масові об’єкти полювання, які не потребують максимально різкого й кучного бою на граничних дистанціях. У південних регіонах це перепел і дикі голуби, у центральних і північних регіонах – перепел, бекас, вальдшнеп, сіра куріпка, полювання на яких вимагає великих запасів готових набоїв.
Спорядження набоїв із тирсою замість клейтухів за своєї уявної простоти не настільки просте. Успішність бою їх насамперед лімітується наявністю товстих (2-3 мм) і дуже щільних картонних прокладок, які кладуть зверху на заряд пороху і зверху – на перекриття сипучого стовпчика клейтуха. Застосування замість картонних прокладок пластикових обтюраторів типу «шашечки» завжди виправдане, але тільки для накриття пороху, тоді як верхня прокладка під шріт усе ж має бути з товстого картону. Важливо, щоб прокладки й обтюратори завжди були дещо збільшеного діаметру й ішли в гільзу з натягом, але не призводили до хвилеподібних розширень стінок гільзи. Якщо набій споряджається на тирсі, то необхідно збільшити заряд пороху: у 12 калібрі з порохом «Сокіл» наважку потрібно збільшити влітку на 0,1 г, восени – на 0,2 г, але взимку від них краще відмовитися взагалі.
Саме збирання набою на тирсі нескладне – гільзи з наважкою пороху, затиснутою обтюратором або щільною картонною прокладкою, заповнюють тирсою, черпаючи її дульцем гільзи із пластикового пакета. Тирсу набирають до зрізу гільзи, трохи притискують пальцем і знову добирають тирсу вщент. Після цього вставляють товсту картонну прокладку і навойником стискають її і клейтуховий стовпчик до упору. Саме тут потрібен дещо розширений діаметр прокладки, здатної тримати задану межу стиснення тирси. Після цього засипають заряд шроту або поміщають дробовий стаканчик, а потім і шріт. Набій закривають тонкою дробовою прокладкою, закочують або відразу закривають «зіркою», а металеві гільзи закривають пластиковою пробкою з високим юбковим бортом.
Тирса має відмінну амортизаційну здатність, легкість і дисперсність, але не має самостійного обтюруючого значення. Крім цього, під час пострілу на вітрі частими бувають випадки засмічення очей стрілка тирсою. Головна ж властивість тирси замість повстяних клейтухів – гранична дешевизна й доступність.
Пінопластові клейтухи
Пінопластові клейтухи – це нещодавній винахід, який дотепер має на диво мало шанувальників і критиків. Пов’язано це з явною специфікою матеріалу, яким є дрібно спінений пінопласт, здатний скорочуватися на 1/8 частину початкового обсягу. Це і добре, і погано. Добре у плані амортизаційного погашення імпульсу зсуву, розтягуючи його в часі. Це захищає шріт від деформації зсуву і дає гарну купчастість і осип. З іншого боку, здатність пінопластових клейтухів до значного стискання під не особливо сильним тиском веде до порушення умов форсування первинного тиску. У зв’язку із цим усі скарги мисливців на слабку різкість бою набоїв із пінопластовими клейтухами безсумнівно пов’язані з їхнім явним недопресуванням і загальною слабкістю стиснення заряду в набої. Останні потрібно дуже сильно стискати на опресуванні «зірочкою», інакше різкості дійсно не буде.
Зазвичай під час снаряджання дробових набоїв у стандартній 70 мм гільзі поверх пороху на порохову прокладку ставлять не два, а три пінопластові клейтухи. Тобто порох, товста картонна прокладка (або пластиковий обтюратор), три !!! пінопластові клейтухи, поверх яких прокладка під шріт, далі заряд шроту, прокладка на шріт і закатка (або «зірочкою» без прокладки). Навіть якщо в такому варіанті снаряджання різкість буде недостатньою, тоді потрібно застосувати «сендвіч» із пінопластових клейтухів і картонних прокладок між ними – на три клейтухи йде три прокладки, остання з яких одночасно відіграватиме роль прокладки під шріт. Водночас надто затискати поздовжню щільність пінопластових клейтухів не потрібно, вони повинні мати запас стиснення на 1/3 висоти.
Багато досвідчених стендових стрілків, які самостійно готують собі набої, застосовують комбінований метод виготовлення клейтухів, поєднуючи повстяний і пінопластовий клейтухи, набір яких відмінно тримає обтюрацію та є оптимальним у плані амортизаційного стиснення, необхідного для якісного осипу дрібного шроту спортивних набоїв. Для цього поверх основного повстяного клейтуха ставлять один або два пінопластових, потім картонну прокладку, заряд шроту і закривають набій «зірочкою». Постріл таким набоєм навіть на різких спортивних порохах дає дуже м’яку віддачу із достатньою різкістю й купчастістю. Головною, по суті, єдиною помилкою під час спорядження набоїв пінопластовими клейтухами, є їх недотискання. Отже, під час спорядження набоїв із пінопластовими клейтухами найголовніше – це застосовувати товсту, не менш ніж 3 мм картонну прокладку або обтюратор на порох, а також аналогічну прокладку під шріт, забезпечуючи цим максимально можливу обтюрацію порохових газів.
Часто пінопластові клейтухи комбінують із пластиковим контейнером-стаканчиком, що дає змогу одержати відмінні результати на траншейному стенді. Такими набоями з контейнером 12 калібру, що вміщує пінопластовий клейтух 16 калібру, картонну прокладку і шріт №7,5 можна успішно вражати тарілочки навіть на останньому номері «Трапа». Це неймовірно, але відстані на цьому номері становлять від 60 м до 75 м.
Важливо також, що на м’якій віддачі від пінопластових клейтухів стрілок може успішно витримувати навантаження стендових вправ, які на змаганнях вимагають до 400 пострілів на серію.
