Киянин

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Кия́нин, -на, м. Кіевлянинъ. Ой кияне, кияне, панове громада! ЗОЮР. І. 4.


Сучасні словники

КИЯ́НИ, я́н, мн. (одн. кия́нин, -а, ч.; кия́нка, -и, ж.). Мешканці Києва.

КИЯ́НИ, я́н, мн. (одн. кия́нин, а, ч.; кия́нка, и, ж.). Мешканці Києва. Серед киян молодих останнього часу починає ширитись європеїзм (Л. Укр., V, 1956, 25); Мабуть, нема киянина, у якого не було б спогадів, зв’язаних з Аскольдовою могилою (Дмит., Розлука, 1957, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 158.

киянин (-ина) m –ка (-ки) f Kievan (person): piligrim to Kiev`s holy places.

Ілюстрації

Киянин.jpg Киянин2.jpg Киянин4.jpg

Медіа

Див. також

Киянин Вікісловник

Джерела та література

Кияни від а до я

Відомі кияни

Зовнішні посилання