Кишеня
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Кише́ня, -ні, ж. Карманъ. Спасибі в кишеню не ховають. Ном. № 4137. Шага з кишені панської виймає. Дума. У латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. К. ЧР. 20. Чортова кише́ня. Родъ брани. Отто дочка, а то батько чортова кишеня. Шевч. 134. В кишені гуде. Пусто въ карманѣ, нѣтъ денегъ. Ном. № 1485. Ум. Кишенька. Бере люльку у кишеньку, йде до корчми пити. Чуб.
Сучасні словники
- (аж) свисти́ть (гуде́, гуля́є і под.) у кише́ні (у кише́нях) у кого. У кого-небудь зовсім немає грошей. — Я вже дійшов до того, що хочу десятину поля продати… — Та невже? — здивувався Матвій ..— А я собі міркую, що і вам варто над цим подумати… — Чув, знаєте, і думав. Але дума і є думою, коли свистить у кишені. Що, зрештою, мені та одна десятина поможе (У. Самчук); Нема і дома нічого (у Хоми), і у кишені гуде (Г. Квітка-Основ’яненко); Після гусарської зими в отця Балабухи в кишенях аж свистіло (І. Нечуй-Левицький).
- би́ти по кише́ні кого. Завдавати кому-небудь певних матеріальних збитків, шкоди. Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І. Нечуй-Левицький); Це вже било Тарловського по кишені, і він боявся редактора і не любив його (М. Коцюбинський).
- бряжчи́ть у кише́ні у кого. Хто-небудь заможний, багатий, має багато грошей. А селяни, хто вже й без свитини, Йдуть до Гершка смикнуть по чарчині, А у Гершка в кишені бряжчить (В. Самійленко).
- виверта́ти (витру́шувати) / ви́вернути (ви́трусити) кише́ні. Витрачати всі гроші. Точить (Петро) п’яні теревені, Доки виверне кишені, Доки лишиться “герою” Лиш на пачечку “Прибою” (С. Олійник); Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів, танцювала до світла й витрусила до дна кишені свого чоловіка на убори та вечори (І. Нечуй-Левицький).
- ві́тер у кише́нях (у кише́ні) свисти́ть (гуля́є, ві́є і т. ін.). 1. Нема грошей. З чим ждати? — вмішався кремезний парубок з засуканими по лікті рукавами. — Сухарі вийшли, махорки катма, вітер у кишенях гуде... (О. Гончар); — Але ж тато не схожий на того противного диякона. Хоч у кишені вітер гуляє, та почуває себе людиною (А. Хорунжий); Коли в кишені вітер віє, то не лізь у суд, Мусію (Укр.. присл..); Бо як в кишені вітер ходить, То треба спершу заробити (Укр. поети-романтики..). ві́тер по кише́нях гуля́є. А другий так собі, якийсь нетяга.. Вітер, видно, по кишенях гуляє (Г. Коцюба). у кише́ні ві́тер. (Копистка:) Бувало й нап’єшся отак та прителіпаєшся додому без розуму... Прокинешся вранці — у кишені вітер, у голові ковалі (М. Куліш). 2. у кого. Хто-небудь бідний, не має грошей. Навкруг Софрона мешкали такі ж бідолахи безкопійчані... У них в кишені теж вітер свистів (Н. Рибак). ві́тер
- держа́ти (трима́ти) в свої́й кише́ні кого. Утримувати кого-небудь у повній (перев. матеріальній) залежності від себе. Що йому (Власову) дивитися на його (Василя), коли він усіх держить у своїй кишені? Дука та й годі (Панас Мирний).
- загляда́ти (зазира́ти) в кише́ню чию. Жити на чиємусь утриманні, залежати матеріально від когось. Вона, вирушивши в далеку життєву путь, матиме такий же духовний багаж, як чоловік, і не зазиратиме в його кишеню (С. Добровольський); — І тобі не соромно в такому віці заглядати в батькову кишеню? (З усн. мови).
- за сло́вом до кише́ні (у кише́ню) не лі́зти (не ла́зити, не полі́зти). Бути дотепним і метким у розмові. — А ви, дядьку, бачу, із тих, що за словом у кишеню не лізуть (Григір Тютюнник); Був .. Гнат із таких, Що не лізуть в кишеню за словом (С. Олійник); Та й сам дідусь був не промах: за словом у кишеню не лазив (О. Ковінька); Всякому відріже, за словом до кишені не полізе (Укр.. присл..); Вогонь — не дівка. За словом до кишені не полізе (М. Руденко); О, той за словом у кишеню не полізе (С. Журахович). по сло́во до кише́ні не лі́зти. — Язик маєш гострий, по слово до кишені не лізеш (І. Муратов); // Уміти підтримувати розмову; любити поговорити. — Побачила я його, так ніби нічого чоловік, за словом до кишені не лізе, правда, перекошений трохи на війні, але всі форми є… І пішла за нього (М. Зарудний). за слова́ми не ла́зити до кише́ні. Він.. над усе любив веселі теревені. І за словами сам не лазив до ки
- і (ні, ані́) (ла́маного (щерба́того, залі́зного і т. ін.)) шага́ (ше́ляга). 1. зі сл. не ма́ти, не да́ти, не взя́ти і т. ін. Зовсім нічого, ніяких грошей. (Тетяна:) Щаслива ти. (Настя:) Щаслива? Візьми, коли хочеш, собі моє щастя, я й ламаного шага не візьму за нього (М. Кропивницький); — Як же вмер (багатий крамар) і три його сини стали ділитися худобою, то в тій скрині й залізного шага не знайшли (О. Стороженко); (Юда:) Та що ж би розпочав я — голий-босий? Завести торг? Я ж ні шага не мав (Леся Українка); — Так і з людьми буває. За деякого на око ти й шеляга не дав би, а на ділі він гарний чоловік (Б. Лепкий); (Настя:) Не дали тобі ані шеляга (М. Кропивницький). 2. Зовсім немає грошей. — Туреччина вимагає, щоб ми їх (сорок мільйонів) сплатили, а в державній скарбниці — ані шеляга (З. Тулуб). в кише́ні ані́ шага́. — А вона непогане діло мені радить: грошей чортма, в кишені ані шага (І. Нечуй-Левицький)
- кише́ня не схо́диться, зі сл. гроше́й. Дуже багато. Грошей — і кишеня не сходиться (Укр.. присл..).
- копі́йка в кише́ню пливе́. Є гроші, прибуток від чогось. — Таксі,— повторив Кость,— то, дядьку Миколо, живе діло. Колесо крутиться — копійка в кишеню пливе... (М. Рудь).
- набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) (собі́) кише́ні чим і без додатка, зневажл. Багатіти, наживатися (перев. нечесним шляхом). Писар писав усім бумаги та набивав кишені (І. Нечуй-Левицький); — Чужою працею, товариші, не штука набивати собі кишені (Д. Бедзик); Занедбали сини рідну мовоньку. Не туди бо вони гнуть головоньку, На пожитки густі позіхаючи, Та кишені товсті Напихаючи (П. Грабовський). понабива́ти кише́ні (про багатьох) чиї, кого. По багатьох школах вчителі .. пояснювали школярам усю нікчемність сищицьких пригод, вигаданих, щоб понабивати кишені хитрих, пожадливих видавців та ремісників-авторів (Грицько Григоренко).
- наставля́й кише́ню (оби́дві жме́ні), ірон. Не розраховуй на щось, не сподівайся чогось. (Антон:) Поїде вона з тобою в глухі ліси, на річку .. слухати жаб’ячі концерти? Наставляй кишеню! (Л. Дмитерко); — Підводи? — знову обізвався низенький, в пілотці.— Це будуть підвозити тих, що приставатимуть. Високий, з сердитими очима сіпнувся від обурення: — Наставляй обидві жмені! (В. Козаченко).
- не ви́держить (не ви́тримає) кише́ня. Мало коштів для чого-небудь. Дуже б нам цікаво дістати од Вас оповідання про артистів, це якраз підходить до нашого збірника, та 12 аркушів трохи страшно, не видержить кишеня (М. Коцюбинський).
- не ма́ти (й) копі́йки (гроша́, нічо́го і т. ін.) за душе́ю. Бути бідним, без грошей, без засобів до існування. Ця компанія нагадала ті дні, коли він, не маючи копійки за душею, плавав з Казані до Астрахані на вакації (В. Канівець); Помітивши до себе увагу, старий скупо посміхнувся: — То й гроша не мав за душею, а тепер — двадцятьп’ятьтисячником (двадцятип’ятитисячником) став. Чув про таких? (П. Панч); — Ви знали, що я учитель, а не землевласник чи фабрикант, у мене тільки й всього, що ота нужденна місячна платня та борги, за душею гроша не маю про чорний день (О. Ткачук). не ма́ти гроша́ щерба́того в кише́ні. — Він трошки випив…— догадується з гурту хтось.— За що? Гроша щербатого в кишені не має! (В. Бабляк).
- не по кише́ні. 1. кому. Дуже дорогий, невідповідний заробіткам, прибуткам. (Реджі:) Ти втрачаєш посаду. Такий секретар тепер мені не по кишені (І. Кочерга); Артилеристам буфет був не по кишені (А. Головко). 2. зі сл. жи́ти, ірон. Невідповідно до своїх можливостей, достатків. Пан Г. дуже багато програє грошей в карти і взагалі живе не по кишені... (М. Кропивницький).
- перевіря́ти / переві́рити кише́ні кому. Красти щось у кого-небудь. — Пляжним роззявам, мабуть, не раз кишені перевіряв…— І це брехня! — злісно викрикнув хлопець ..— Як не бачили, не кажіть! (О. Гончар).
- перепада́ти / перепа́сти у кише́ню кому і без додатка. Мати грошовий прибуток. — Радий, бач, що взяли (на роботу), — каже один.— Еге,— каже другий,— показний, бач .. Та це й прохарчиться він, і в кишеню перепаде (А. Тесленко).
- по́вна (непоро́жня, наби́та і т. ін.) кише́ня (кали́тка) у кого і без додатка. Багато грошей. У Панька завжди повна кишеня (З газети); І дає ж Бог таке щастя людям! Хоч не панського роду, зате непорожня кишеня (Панас Мирний).
- попливти́ / пливти́ у кише́ню (до кише́ні, у ру́ки і т. ін.) чию (чиєї, чиї), кому. Легко, без труднощів дістатися, потрапити комусь (про гроші, майно і т. ін.). Він тепер заживе так, як ніколи ще не жив. Вибудує завод і гроші самі попливуть у його кишеню (Панас Мирний); — Здається, і наші коні та воли попливуть панам у кишені (М. Стельмах); — Відрізали (землю).— Скільки я на ту землю старався. Тягнувся до того достатку, і попливло моє щастя старцям у руки (М. Стельмах).
- поро́жня (пуста́) кише́ня (кали́тка) у кого і без додатка. Хто-небудь бідний, не має грошей. В молодого господаря порожня кишеня (І. Нечуй-Левицький); Золото, золото, вславлене по світу! Все продаси ти, все купиш без розпиту. Добре тому, хто гребе тебе жменею; важко без тебе — з пустою кишенею (П. Грабовський).
- потруси́ти кали́тку (кали́ткою, кише́ні і т. ін.) чию (чиєю, чиї), у кого, яку (якою, які). Примусити когось витратитися або насильно забрати в кого-небудь гроші. — Ходімо,— згодився Довбня.— Потрусимо трохи попівськую калитку… (Панас Мирний); Найшли (козаки) льохи, скарб забрали. У ляхів кишені потрусили (Т. Шевченко); Довбуш завжди радився (з опришком) перед кожним походом на доли, чи то мав карати пана за збиткування над кріпаками, чи потрусити кишені орендаря-кровопивці або сільського дуки (В. Гжицький).
- схова́ти до кише́ні го́нор. Тимчасово утриматися від виявлення власної гордості, затаїти образу. Іншим разом Мишуня образився б, але тут мусив сховати до кишені свій гонор (Ю. Яновський).
- у (чужі́) кише́ні ла́зити. Красти гроші; бути кишеньковим злодієм. — То, може, в кишені чужі лазили… (Панас Мирний). ла́зити по кише́нях. — Здається, довгий час ти мав справу з кишеньковими злодіями.., але ж сам по кишенях лазити не навчивсь? (О. Гончар).
