Кипучий

Кипучий, -а, -е. Кипучій. Нащо мені жити на світі! крикнув Карпо і скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

КИПУЧИЙ, а, е. 1. Який піниться, шумує. Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями (Н.-Лев., II, 1956, 139); Немигаючими очима дивлюся в кипучу піняву води, вслухаюся в яре шипіння струмка (Збан., Доля, 1961, 6).

2. перен. Бурхливий, діяльний, напружений, дуже активний. Не минуло ще й двох літ цієї кипучої праці на волі, як Франка знов арештували (Коцюб., III, 1956, 33); Тепер все те світле десь у минулому, як у минулому опинилась і вона сама, енергійна, весела, повна кипучого життя (Гончар, II, 1959, 96); Тепер наші дні проходили в кипучій діяльності (Збан., Єдина, 1959, 195).

3. перен. Палкий, гарячий. Зморозь [вітре] кров кипучу! (Фр., X, 1954, 25); - Вона ж [земля] мене обійме й обгорне, і прохолодить моє кипуче змучене серце (Барв., Опов.., 1902, 535); Мої кипучі почуття І смерть собою б не злякала (Олесь, Вибр., 1958, 50); Кипуча Тамарина натура болісно переносила вимушену сплячку (Хижняк, Тамара, 1959, 94).

4. діал. Доведений до точки кипіння; який кипить. Стіл застелений, на нім велика лампа, кипучий самовар, горілка і перекуска (Мак., Вибр., 1954, 344).

Словник української мови в 11 томах.

Ілюстрації