Кендя
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ке́ндя, -ді, ж. Чаще во мн. ч. Ке́нді, -дів. 1) Валенки, валеныя калоши. Чуб. VII. 575. Сим. 71, 72. 2) Въ насмѣшку такъ называютъ большіе сапоги. Чуб. VII. 575.
Сучасні словники
КЕ́НДІ, КИ́НДІ, ів, мн. (одн. ке́ндя, ки́ндя, і, ж.), діал. Валянки; повстяні калоші. Набув [Латин] на ноги кинді нові І рукавиці взяв шкапові (Котл., І, 1952, 171); — Думаєш, що я в хутрі й кендях тут стою? (Фр., VI, 1951, 169); Якийсь обшарпаний парубчак у «кендях».. з цеберками пройшов у сарай і вилив воду в діжку (Головко, І, 1957, 177).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Обувь валяная // Краткая энциклопедия домашнего хозяйства. — М.: Государственное Научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1959.
