Квітчати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Квітча́ти, -ча́ю, -єш, гл. 1) Убирать, украшать цвѣтами. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю. Шевч. 252. 2) Украшать. І волоцюгам помагали рогами людський лоб квічать. Котл.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках КВІТЧАТИ, аю, аєш, недок., перех. Прикрашати, прибирати квітами, зіллям кого-, що-небудь; заквітчувати. Він дівчину квітчав і молодою Своєю називав (Леся Українка, I, 1951, 181); Ленінградці і ленінградки у вільні хвилини квітчають дорогі могили квітами... (Остап Вишня, I, 1956, 309); // перен. Прикрашати кого-, що-небудь чимось. Правда буде квітчати високе чоло славетного Співця-Бояна невмирущим вінком слави (Панас Мирний, V, 1955, 317); Безрукий ще продовжував вступ, квітчаючи свою розмову словесними візерунками (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 16).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

==Медіа==

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання