Карлик

Карлик, -ка, м. Карликъ. Ум. Карличок.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КА́РЛИК, а, чол. 1. Неприродно мала на зріст людина; ліліпут, недоросток, куцак, куцан. Там карлики грають у сурми, Там бубни й сопілки бринять (Леся Українка, IV, 1954, 122); При недорозвиненні гіпофіза ріст дитини може припинитися, і тоді вона залишається карликом (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 122); * У порівняннях. Стоїмо, мов карлики. Над нами Стіни рвуться вгору, до хмарин (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 11); // Про дуже низький, дуже малий предмет. Підгорілий ячмінь ледве піднімався на півметра від землі. Вусаті карлики, похнюпившись, дивилися вниз (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 143).

2. з означ., перен. Про дуже незначну з певного погляду, нікчемну людину. Духовні карлики.

Орфографічний словник української мови

ка́рлик іменник чоловічого роду, істота

Словник синонімів Караванського

КА́РЛИК недорі|о|сток, ліліпут, пігмей, жм. МАЦЮПУЛЯ, коротун, куцак, куцан, курдупель, курдупка, як ім. куций, ж. мізинчик, д. карлюк; (потворний) гном.

Ілюстрації

Див. також

Гігант

Гигантизм