Каганець

Каганець, -нця, м. 1) Плошка, ночникъ. Вас. 182, 196. Гляне, посвічуючи по глибці каганцем. К. ЧР. 394. Дріжить, ізігнувшись над каганцем, лічить гроші. Шевч. 135. Живе, як каганець без лою. Посл. 2) Переносно: искры мелькающія въ глазахъ послѣ удара. Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Ном. № 3982. 3) Полка ружейная. Шух. І. 229. 4) Изоляторъ на телеграфѣ. Желех. 5) Шуточно: рюмка. «Давай по чарці нам скоріш!» Я добрий каганець підправив та сам і випив наперед. Алв. 54. 6) Вообще углубленіе или гнѣздо, въ которое вставляется шипъ, пятка столба и пр. Напр., въ глухомъ концѣ воротъ то гнѣздо, въ которомъ вращается нижній конецъ воротнаго столбика; въ дверяхъ въ него входить шипъ дверной пяты; въ снарядѣ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (см. Верклюг) въ немъ ходить пятка столба. Шух. І. 87, 93, 187. 7) Въ устроенной для ловли звѣрей ямѣ (см. За́падниця) послѣднюю покрываетъ досчатая крышка, вращающаяся на валу, приходящемся посредин крышки; углубленія въ бокахъ ямы, въ которыя вставлены концы этого вала, также называются каганця́ми. Шух. I. 235. 8) Въ ручной мельницѣ въ верхнемъ жерновѣ углубленіе, въ которое входить шесть, двигающій жернова. См. Жорна. Шух. I. 146. Ум. Каганчик. Каганчик стоїть... на віконці. К. ЧР. 393.

Сучасні словники

Каганець Академічний тлумачний словник

• КАГАНЕЦЬ, нця, чол.
• Невеличкий світильник, що складається з ґнота та посуду, у який наливається олія, лій чи гас.
• В хаті каганець ледве-ледве світив (Марко Вовчок, I, 1955, 267);
• Тихо, наче гніт у каганці, зотлівало його старе життя (Панас Мирний, IV, 1955, 30);
• На припічку тріскотів лойовий каганець (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 51);
• Заст., жарт. Велика чарка. Будем пить з каганця та й чарочки до денця (Номис, 1864, № 11507).

Ілюстрації

Див. також

• Каганець,Матеріал з Вікіпедії
• Каганець, Українська література
• Каганець, Матеріал з сайту МНС
• Каганець,Виготовлення каганця в домашніх умовах
• Каганець,Прізвище