Кавчати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Кавча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Кричать, пищать. Тут змій тільки що в хату, а вони скакають та кавчать. Рудч. Ск. II. 190.


Сучасні словники

КАВКАТИ, аю, аєш і КАВЧАТИ, чу, чиш, недок., розм. Видавати звуки, схожі на «кав-кав». Ніколи не хотілося Піхтіреві так сміятись.. Садять у боки, в спину, — він кавкає, пирскає, проте вдержати реготу.. не може (Степан Васильченко, I, 1959, 167); Добравшись [до баклаги], Дорош п'є воду жадібно, довго, вона кавкає в горлі і з глухим стукотом падає в груди (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 321); // Вищати, пищати. Немовлятко кавчало [від болю].. і тим кавчанням зачіпало болізні [болючі] струни материного серця (Панас Мирний, I, 1954, 53); // Каркати. Кавкає, як ворона, а хитрий, як чорт (Номис, 1864, № 2978); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! Крюкають, кавчать.. Всіма голосами (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 73).

Ілюстрації

Кричати2.jpg 9ba0361ab92ca5e49634f196dfc39ec2.jpg 42 main new.1493122566.jpg Hqdefault.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://sum.in.ua/

Зовнішні посилання