З’являтися
З’являтися, -ля́юся, -єшся, сов. в. з’яви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Являться, явиться. Грин. III. 33. Там, де його ніхто не сподівався, там він з’являвсь. КС. 1882. X. 185. Нова рада, нова рада світу ся з’явила. Чуб. III. 328. Перед гетьманом козаки з’явились. К. МБ. II. 139. З'ЯВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., З'ЯВИТИСЯ, з'явлюся, з'явишся, док. 1. Приходити, прибувати куди-небудь. Стурбований, що вона [Раїса] не з'являється на обід, о. Василь заходив у школу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 325); Кожного вечора дід Галактіон з'являється до голови колгоспу й рапортує: — За минулий день ніяких подій не було (Олесь Донченко, VI, 1957, 12); Був [Калиновий] один в бухгалтерії, бо жоден з його колег не з'явився сьогодні на роботу (Іван Франко, VI, 1951, 154); — О, нарешті з'явився бурлака, — радо стрічає батько Романа (Михайло Стельмах, I, 1962, 135); // Приходити, прибувати в офіційну установу, до службової особи за викликом, наказом або в якійсь офіційній справі. Всю ніч Кутузов приймав генералів, що один за одним з'являлися з рапортами (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 302); Він [Гнат] послав до Хомутенка виконавця із запискою, у якій значилося: «Цим повідомляю, що громадянинові Хомутенку Уласові Лук'яновичу негайно треба з'явитися в сільську Раду..» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 151); // Приїжджати, прибувати в який-небудь населений пункт, у якусь місцевість. Збирали пізні гречки, коли в селі несподівано з'явився Гуща (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 65); Петро Недоля з'явився в Алатирі років два тому десь аж із Петербурга і вміло керував робітниками (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 12); // рідко. Наставати (про ніч, день і т. ін.). Удосвіта.. виносив [Микола] помийницю, порався на дворі, аж поки не з'являвся день (Юрій Яновський, I, 1958, 51); Ранок з'явився несподівано (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 79). 2. Показуватися де-небудь, ставати доступним зорові, видним; появлятися. В одчиненому вікні, ліворуч від гайкових середніх дверей, з'являється Любов (Леся Українка, II, 1951, 7); Дельфіни ніби гралися, то з'являючись на поверхні, то зникаючи під водою (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 109); // Поставати в уяві, в пам'яті; привиджуватися. Як тільки Остап розплющив очі, дідусь ховавсь у комиші, але доволі було заплющити їх, як дідусь знов з'являвсь і слухав пригоди Остапові або оповідав про себе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 365); Давно я скінчив воювати, Та довго ще по війні Солдати мої і гармати З'являлися в мирному сні... (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 39); Андрій лежав і дивився в небо. У небі сяяли мільйони зірок. На мить з'явився образ панночки і зник (Олександр Довженко, I, 1958, 226).
З'являтися (з'явитися) на люди — те саме, що На люди виходити (показуватися і т. ін.) (див. люди). На люди він [бандит] з'явитись не міг (Михайло Стельмах, II, 1962, 293).
3. Ставати наявним де-небудь; бути в наявності. Вечорами.. вони [тітки] сідали довкола обіднього столу, на якому тепер з'являлася ціла купа білого шмаття (Юрій Смолич, II, 1958, 21); Паніматка догадалась, і на столі з'явився маленький графинчик з горілкою й маленька чарочка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 57); «Коли б тільки за Ставищем гнила вода не з'явилася), — знову гупає в голові та сама думка (Михайло Стельмах, I, 1962, 76); — Степане, лихі люди з'явилися в тайзі (Олександр Довженко, I, 1958, 113); // Виявлятися, ставати помітним (про риси характеру й поведінку людини, вираз обличчя і т. ін.). В його поведінці поступово зникли деяка запобігливість і острах, а натомість з'являлась горда рішучість, упевненість, навіть зухвальство (Олесь Гончар, III, 1959, 201); У поета знов з'явився на обличчі жорстокий вираз (Леся Українка, III, 1952, 704); // перев. док., перен. Почати діяти, виявити себе в діяльності. З'явитися на міжнародній арені; // Виходити в світ, ставати опублікованим (про літературні, наукові та ін. твори); друкуватися. Коли з'являлася стаття Грабовського, молодь читала газету [«Сибирский листок»] з особливим інтересом (Радянське літературознавство, 1, 1965, 61).
З'явитися друком див. друк; З'явитися на горизонті (обрії) див. горизонт.
4. Зароджуватися, утворюватися. Був час, коли держави не було. Вона з'являється там і тоді, де і коли з'являється поділ суспільства на класи, коли з'являються експлуататори і експлуатовані (Ленін, 29, 1951, 421); Я вже сказав: із нічого з'являтися речі не можуть. Як і не можуть, скажімо, у повне ніщо обертатись (Микола Зеров, Вибр., 1966, 131); — Ви ось по десять класів покінчали, проте й досі не знаєте, що раніше з'явилось в природі: курка чи оце яйце? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 119); // Виникати (про почуття, думки і т. ін.). У полковника Тіца, що перебував у стані надзвичайного нервового напруження.
