Зціпіти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Зціпіти, -пію, -єш, гл. Оцѣпенѣть, одеревенѣть. Зціп мов пень. Млак. 84.

Сучасні словники

1. Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.). Вода взяла-таки своє; частіше та частіше обсипа вас з-за спини морозом, зуби цокочуть, ви повинні міцніше їх зціплювати (Панас Мирний, IV, 1955, 319)
2. Зводити докупи, міцно притискаючи один до одного (пальці, руки); стискати (кулаки). Івась, аж кулаки зціплює, кашля (Панас Мирний, I, 1954, 307)
3. перен. Заморозивши, робити твердим, застиглим; сковувати морозом. Настала осінь. Подихнули морози, зціпили землю, зв'ялили гаї та діброви (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66)
http://sum.in.ua/s/zcipljuvaty

Фразеологізми

♦ Зціпивши зуби — виявляючи велику витримку, стійкість, напруживши всі сили. [Юда:] Учитель мав улюбленців між нами, — ми, зуби зціпивши, їм догоджали (Леся Українка, III, 1952, 140); Під Сталінградом важче було. Кров'ю обливалися, а вистояли, зціпивши зуби (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 354).
http://sum.in.ua/s/zcipljuvaty

Ілюстрації

Зціплювати.jpg