Зумисне

Зумисне, нар. Умышленно, нарочно. Всі гори були ніби зумисне заквітчані зеленим деревом. Левиц. Пов. 4.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ЗУМИ́СНЕ, присл., діал. Навмисне. Погонич зумисне гнав коні з усієї сили (Нечуй-Левицький, III, 1956, 204); Він зумисне трохи раніше зачинив свою крамницю, щоб мати час усе доглянуть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 135); З високого наддеснянського валу видно, як стеляться долом дрімучі ліси. Чорні, безкраї, ідуть і йдуть у далечінь, до самого небосхилу. Немов зумисне обступили Чернігів (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 8).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 729. http://sum.in.ua/p/3/729/2