Зобачення

Зобачення, -ня, с. Свиданіе. Желех.

Зобачення - те саме, що побачення

ПОБА́ЧЕННЯ, я, сер.

1. Зустріч двох або кількох осіб (звичайно за домовленістю). Прийшли такі листи.., що хтось уже мусить бути.. вдома.. Розкажу в чім діло при побаченні (Леся Українка, V, 1956, 350); Разом із ним прибув на побачення з Сабуровим вусатий червонощокий чоловік (Анатолій Шиян, Паргиз. край, 1946, 167); // Зустріч закоханих. Все розказав Марусі опришок там, на потоці, в солодкі хвилі побачення (Гнат Хоткевич, II, 1966, 118); В новенькім костюмі гуляє один [хлопчина] — Напевно, прийшов на побачення він (Ігор Муратов, Лірика, 1954, 62). ♦ До (скорого, швидкого, приємного і т. ін.) побачення — усталена формула прощання. До швидкого і.. приємного для мене побачення! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 266); Ні, не прощай, моя Маріє, а до побачення, мій друг (Володимир Сосюра, II, 1958, 404).

2. Зустріч за спеціальним дозволом з особою, що перебуває в лікарні, закритому навчальному закладі, в’язниці і т. ін. Сиджу [в тюрмі], жду: ось-ось, може, й на побачення прийдуть до мене, принесуть мені цукру, чаю… (Архип Тесленко, Вибр., 1936, 236); Фелікс ходив з Волиною мамою туди [в лікарню] на побачення, але їм сказали, що їхня хвора вмерла позаминулої ночі (Юрій Яновський, II, 1954, 32). https://sum11.com.ua/pobachennja/