Зміюка
Зміюка, -ки, ж. Змѣя, большая змѣя. Жила стара баба така, що вміла зміюк іскликати. Грин. II. 46.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗМІЮ́КА, и, жін., розм. Те саме, що змія. Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм бух — і витяглась зміюка (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 193); [Лукерія Степановна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (Марко Кропивницький, II, 1958, 276); * Образно. І ширшають крові, мов океани, плями... То все ворожа кров... «Зміюко ти, змія! Вже скоро твій кінець!..» (Володимир Сосюра, II, 1958, 465); * У порівняннях. В кожного цигана була і бричка така, що аж дзвенить, і коні, як зміюки (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 13).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЗМІЮ́КА, и, ж., розм. Те саме, що змія́. Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм бух — і витяглась зміюка (Гл., Вибр., 1957, 193); [Лукерія Степановна:] Іч, яку зміюку вивчили собі на радість! (Кроп., II, 1958, 276); * Образно. І ширшають крові, мов океани, плями… То все ворожа кров… «Зміюко ти, змія! Вже скоро твій кінець!..» (Сос., II, 1958. 465); * У порівн. В кожного цигана була і бричка така, що аж дзвенить, і коні, як зміюки (Ткач, Арена, 1960, 13).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Зміюка
• 18) злодіюка — див. злодіюга … Український тлумачний словник
• 19) зміюка — и, ж., розм. Те саме, що змія … Український тлумачний словник
• 20) злодіюка — іменник чоловічого або жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови
Ілюстрації
|
|
|
