Змітати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. ЗМІТАТИ, аю, аєш, недок., ЗМЕСТИ, змету, зметеш, док., перех. 1. Метучи, стираючи, видаляти з якої-небудь поверхні сміття, пил, сніг і т. ін. Вона.. сіла на оксамитову канапку й ніби пірнула в поросі, котрого не змітали й не струшували вже, може, тиждень або й два (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 235); Явдоха виходить з хати з віником у руці й змітає з порога сміття (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 180); Маруся усе прибрала і з стола теж бережно змела, і усі крихти, і кісточки, і лушпиння з яєць повкидала у піч (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 68); Підняти б праву руку, змести сніг, який налипає на щоки. Але Вікторія не може підвести руки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 257); // Обмітаючи, струшуючи і т. ін., очищати що-небудь від чогось. Узявши віничок, він бережно почав трохи не вдесяте змітати її [одежу] (Панас Мирний, IV, 1955, 125); Степанида тим часом змела хусткою лаву і засмучена мовчала (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 124); // Переміщати, відносити куди-небудь своїм рухом (звичайно про вітер). Без будь-яких перепон шугав тут вітер, женучи по горбах білі, холодні сувої снігу, змітаючи його в яри та низини (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 10); Чорніла вогка земля і жовтів пісок, бо недавня буря змела тонку пелену нерясного снігу (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 47). ♦ Пороги змітати див. поріг. 2. перен., фам. З'їдати все, нічого не залишаючи. Він підсував мені тарілку за тарілкою, а я змітала все з них, як мітлою (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 543); Магера справді перестав балакати й почав їсти помалу і з увагою. Казав собі ще дати капусти, змів із тарілки всі пироги (Осип Маковей, Вибр., 1954, 197). 3. перен. Убивати, знищувати кого-небудь, класти край існуванню чого-небудь, позбуватися чогось. Вояки, не дбаючи ні про які умови й переговори, взяли собі за ціль гвардійців.. і почали змітати одного по одному влучними вистрілами (Іван Франко, IV, 1951, 156); Пожари змітали села (Максим Рильський, II, 1956, 31); Нас натхнуло благо спільне; Геть змести поклали ми Бідування підневільне Та нерівність між людьми (Павло Грабовський, I, 1959, 397); Якщо імперіалістичні безумці розв'яжуть війну, миролюбні сили зметуть і поховають імперіалізм (Комуніст України, 3, 1961, 48). ♦ Змітати (змести) з лиця землі див. земля; Як (ніби, наче, неначе, немов і т. ін.) вітром змело, безос. — те саме, що Як (ніби, наче, неначе, мов, немов, мовби) вітром здуло (див. здувати). Пролунала команда до бою. Пілота наче вітром змело (Юрій Яновський, I, 1954, 49). 4. Метучи, збирати, згрібати що-небудь в одну купу. — Достається і писачкам.. То на конюшенний двір, то у вівчарню, щоб скрізь гнійок до купок змітали та гори насипали(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 249); От лежить на полиці останній буханець хліба, а в діжі, де була мука, лиш пилочок біліє насподі, може, змете баба на галушки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); Їж, Ливане, той хліб, що змели з вівсюгом на току (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 127).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Ілюстрації

x140px x140px x140px

Медіа

Шаблон:Https://www.youtube.com/watch?v=PvInLS-bS9w

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

[адреса посилання]