Зміна
Зміна, -ни, ж. 1) Перемѣна, измѣненіе. Левиц. (Правда, 1868, 496). Ой тому барвіночку нема цвіту зміни. Чуб. V. 104. 2) Смѣна.
Зміст
Сучасні словники
ЗМІ́НА, ім., жін.
1. Перехід, перетворення чого-небудь (перев. стану, руху, ознаки, властивості і т. ін.) у щось якісно інше; змінювання. Вчора був у мене лікар, вислухав мене ще раз, сказав, що бачить велику зміну до кращого (Леся Українка, V, 1956, 389); Бої круг Севастополя не вщухають, але на фронті без змін (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 559); Ковальов дуже точно відчув зміну настрою Крутояра (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 36); Зміна порід відбувається повільно, протягом багатьох десятиріч (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 47); Матерія вічна, її ніхто не створював, вона завжди перебуває в стані руху і змін (Наука і життя, 2, 1958, 40); Величезні зміни сталися в ході соціалістичного будівництва на Україні. Вона перетворилася в квітучу соціалістичну республіку (Комуніст України, 6, 1966, 61).
2. Заміна кого-, чого-небудь кимось, чимось іншим. Відбувається зміна вартових біля воріт та роз'їздів по місту (Андрій Головко, II, 1957, 468); За два місяці.. у складі командування ніяких змін не сталося (Юрій Яновський, II, 1954, 7); Зміна пір року пояснюється тим, що Земля рухається навколо Сонця (Фізична географія, 5, 1956, 75); // Виправлення (в тексті твору, в мові твору і т. ін.). Я їх [переклади] переглянув би, може зробив би деякі авторські зміни в самому тексті (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 359); Зміни, що їх зробив І. Франко в мові своїх творів, ..виявились і в лексиці, і в морфології та фонетиці, і в синтаксисі (Мовознавство, XIII, 1955, 89).
Іти (поспішати, виступати і т. ін.) на зміну кому, чому — заміняти собою кого-, що-небудь. Он і ківш на сонці блиска, І Марина-мотористка — Через росяну долину Поспіша комусь на зміну... (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 156).
3. Частина доби, протягом якої одна група людей виконує певну роботу і змінюється іншою, коли минаб цей час. З Андрієм вона рідко й стрічалась, бо він ходив лиш на нічну зміну, а удень спав або блукав десь удвох з Хомою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 41); В роки війни вона сама була трактористкою, знає, що таке висидіти зміну за кермом... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 81); Він утроє перевищив за зміну свою норму (Олесь Донченко, VI, 1957, 122); // розм. Робота, виконувана за таку частину доби. Сталевар Гордій Кузьмич Гордий закінчив зміну о сьомій годині ранку (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 7); Вранці приходить мій старий зі зміни (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 149); Вже над ранковими полями загасли зорі й ліхтарі, уже знайомими стежками пішли на зміну шахтарі (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 195); // Час, відведений для шкільного, військового навчання, відпочинку і т. ін., після якого склад людей міняється. П'яті класи, що вчилися в другу зміну, писали контрольну роботу (Олесь Гончар, Південь, 1951, 106).
4. Група людей, які виконують одночасно певну роботу (або відпочивають) і змінюються іншими через відповідний проміжок часу. Опівночі.. задзвонили в дзвоник, й інші робітники стали на їх місце, а вони пішли до казарми на ночівку. То була нічна зміна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 200); Докосила наша зміна, Хто втомився, — спочива... (Максим Рильський, II, 1960, 25); Щойно стала до роботи нова зміна робітників (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 139).
5. Молоде покоління, що має змінити старших. Яка радість — наші діти.. Втішаються, радіють батьки: чудесна зміна росте (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 51); Університет багато зробив.. щодо підготовки нової зміни наукових кадрів (Наука і життя, 12, 1957, 15).
6. Комплект одягу, білизни, який міняють час від часу. Хома добувся, нарешті, і до свого власного майна.. Став перебирати. Зміна білизни, бритва та помазок, пара халяв (Олесь Гончар, III, 1959, 314).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 621.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
1.Зміна дня і ночі https://www.youtube.com/watch?v=bvhC1m0EHbo 2. Зміна клімату – шлях до кінця світу https://www.youtube.com/watch?v=7nKDl3-V0co
Див. також
Джерела та література
1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 621. http://sum.in.ua/s/zmina
